Лісові прогулянки... містом | Бібліотека
 
16.10.2019
Сучасна книга для дітей
15.10.2019
Від козаків до кіборгів
200-125 300-115 200-105 200-310 640-911 300-075 300-320 300-360 642-998 QV_DEVELOPER_01 400-101 700-501 117-201 70-696 700-505 600-199

 

 
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

НБУ для дітей  

 

 

 

 

  

 

  Освіта в Україні

 

 

Группы раннего развития детей Долоньки

 

 

Виртуальный музей живописи, скульптуры, архитектуры, фотоискусства

 

 

 


Колишні суто лісові промисли, які розвивались із заснування Житомира, тепер лишили по собі топонімічний відгомін у неформальних наз­вах місцевостей.

Перш за все прогуляємось західною та південно-західною околицею. Назва місце­вості Рудня (Стара та Нова Рудні) свідчить про видобування тут місцевими жителями лімоніту (болотяної руди), дуже поширено­го у ХУ-ХІХ ст. на Поліссі промислу. Зараз тут існують Руднянський майдан та 1-й і 2-й Руднянські провулки. Район увібрав у себе Сосновий майдан, Соснову вулицю і три Соснові провулки, Живичний прову­лок та Лісну вулицю. Дачна вулиця в об­рамленні лісопаркової зони з дев’ятьма за нумерацією Дачними провулками зами­кається на Сосновій. У кінці XIX — на по­чатку XX ст. заможні городяни мали тут у лісі власні дачі.

З півночі річка Лісова фактично відділяє Рудню від Богунії. Тут також із лісом межу­ють Бондарна вулиця, провулок і проїзд (давній промисел жителів Нинішньої Богунії — бондарнинтво, виробництво діжок з дере­в’яної клепки), І-й-5-й Лісні провулки та 1-й-2-й Хвойні, Корабельна вулиця, Зеле­на вулиця і при ній І-й-4-й Зелені провул­ки та провулок Зелений Бір. Збереглася у цьому районі й назва Тартак (від колишньої лісопильні), куди вела лісовозна гужова Іскова дорога аж від Березівки. На тій дорозі у корчмі правив якийсь Ісько, тут коні зупи­нялися самі. Окрай Богунії, на околиці Жи­томира є ще проїзд Вчених. Його назва зро­зуміла, бо тут працюють і мешкають нау­ковці Поліського філіалу Харківського нау­ково-дослідного інституту лісового госпо­дарства та агролісомеліорації.

З Рудні можна швидко потрапити й в інший сусідній неформальний район — Ма­льованку, на вулицю Дібровну, лівий бік якої забудований, а правий межує з лісопарковою зоною. На Мальованці є також Галовий про­вулок у пам’ять про давно вже осушене у зв’язку із забудовою Галове болото.

Дістанемось південно-східної частини Житомира, де Смолянка ві­дома з середини XIX ст. як передмістя. Упро­довж XX ст. поступово увійшла до міської межі. Тут здавна діяли смолокурні. Звідси й Смолянський майдан та 1-й-5-й Смолянські провулки. Найближ­че місце, звідки порубочні рештки для смо­локуріння доставляли сюди, — село Станишівський Поруб, яке з 1971 року також приєд­нане до Житомира.

У середині XIX ст. при старій дорозі до с. Левків на правому березі річки Путятинки сформувалося компактне поселення з філь­варком поміщиці Кундової. Тепер місцевість зветься Левківка. складається з Ботанічного саду, території ветеринарного та технологічного факультетів і господарсько­го двору. Про це нагадують топоніми у назві ко­лишньої Левківської вулиці (тепер вулиця Сергія Корольова), сучасних Левківського провулка та Левківського шосе, яке веде на схід до приміського села Левків. Його назва трансформована від старовинного Ловкова, лісового поселення мисливців, які жили по­люванням – ловами.

Такими є основні лісові топоніми, які цілком слушно присутні у топонімічному просторі Житомира. Офіційні назви вулиць тут індуковані, підказані назвами неформаль­ними, обумовленими історично.


За джерелом: Цицюра В. Лісові прогулянки… містом / В. Цицюра // Наш дім. – 2012. – № 3. – С. 3, 6.