Гінкго | Бібліотека
 
10.09.2019
«ТВОРЧІ КАНІКУЛИ»
10.09.2019
Бібліотека — майданчик неперервної освіти для вчителів світової літератури
200-125 300-115 200-105 200-310 640-911 300-075 300-320 300-360 642-998 QV_DEVELOPER_01 400-101 700-501 117-201 70-696 700-505 600-199

 

 
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

НБУ для дітей  

 

 

 

 

  

 

  Освіта в Україні

 

 

Группы раннего развития детей Долоньки

 

 

Виртуальный музей живописи, скульптуры, архитектуры, фотоискусства

 

 

 


Гінкго (Ginkgo biloba) — дуже стара лінія рослин. Покритонасінні рослини з’явились в третинний період кайнозойської ери. Майже до середини третинного періоду на земній кулі переважали дерева з родини гінкгових (голонасінні). В геологічному минулому вони були поширені в достатку, і динозаври, безумовно, ласували цією рослиною. Скам’янілі види гінкго зустрічалися в усій північній півкулі в гірських породах, починаючи з юрського періоду.

Дерево гінкго відомо сьогодні, як вуличне декоративне дерево, зустрічається в природних умовах тільки в Японії та Китаї. У наш час вижили ті сорти гінкго, які вирощувалися людьми. А почали їх садити люди приблизно тисячу років тому в Китаї в буддійських монастирях. За межами своїх природних ареалів ця цінна рослина набула широкого поширення і в багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні.

Отже, серед представників рослинного світу гінкго — одна з найдавніших рослин. Японці, корейці та китайці гінкго вважали священним деревом та садять біля храмів. Під час листопаду йшли до цього, поклонялись йому і підбирали опале листя. А молоді листки гінкго були необхідним атрибутом для різних ворожінь.

В 1730 р. Кемпфер привіз це дерево в Європу, в Міланський ботанічний сад. Уже в 1784 р. гінкго попало в Північну Америку. Спочатку в Криму, а потім на Кавказі воно знайшло собі другу батьківщину і його почали широко культивувати. В даний час селекціонери вивели декоративні форми гінкго з різноманітною формою крони та різним забарвленням листків. Гінкго — реліктова рослина. І зараз вона дивує своєю стійкістю. Гінкго не боїться шкідників, хвороб, добре росте у великих промислових містах. Воно привертає увагу рівним стовбуром і шкірястими, віялоподібними, дволопатевими листковими пластинками з своєрідним жилкуванням.

Гінкго досягає у висоту до 40 м, а в діаметрі до 2 м. Молоді дерева мають пірамідальну крону. Цвіте у травні суцвіттями-сережками. Насінини гінкго м’ясисті, їстівні, схожі на сливу. Підсмажене насіння гінкго є делікатесом, а листя використовується для лікування простудних захворювань. В Японії та Китаї плоди перед використанням в їжу вимочують в солоній воді, а потім підсмажують. Деревина гінкго дуже м’яка, легко оброблюється. її використовують у виробництві меблів, ящиків. Кора гінкго використовується як замінник пробки.

Гінкго — світлолюбна рослина і порівняно теплолюбна. В Україні стійко переносить кліматичні умови і добре формує крону. Однак в Україні ростуть в основному чоловічі екземпляри, тому розмножують його вегетативним шляхом.

На Житомирщині гінкго росте в парку культури і відпочинку ім. Гагаріна, на території середньої школи № 21 м. Житомира та в Ботанічному саду Державної агроекологічної академії України. Деякі з дерев сягають сторічного віку.

ginkgo

Города Житомирской области будут озеленять экзотическим деревом гинкго, которое выращивают в местном лесничестве


Цікаво знати

Цю загадкову рослину вперше в 1690 р. знайшов лікар голландського посольства в японському місті Нагасакі Кемпфер, який зацікавився деревом з незвичайними оригінальними дволопатевими листям, що нагадують традиційний японський віяло. Його плоди, розміром з абрикос, чудесного янтарно-сріблястого кольору видавали неприємний запах згірклого масла. Насіння рослини продавалися в японських крамницях і охоче використовувалися в національній кухні. М’якоть плодів відварювали і вживали в їжу.
В 1712 р. він описав його під назвою «гінкго», що означає «срібний плід» або «срібний абрикос». Наукову назву гінкго дав Карл Лінней. У 1771 році знаменитий систематик ввів її в ботанічну літературу під латинською назвою Ginkgo biloba — листя рослини переважно складаються ніби з двох платівок, що і дало підставу вжити у назві латинське слово bi (подвійний).