Майдан Корольова | Бібліотека
 
14.03.2019
У БібліоКЛАСі майбутніх фінансових лідерів
14.03.2019
Віртуальна мандрівка рідним містом
200-125 300-115 200-105 200-310 640-911 300-075 300-320 300-360 642-998 QV_DEVELOPER_01 400-101 700-501 117-201 70-696 700-505 600-199

 

 
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

НБУ для дітей  

 

 

 

 

  

 

  Освіта в Україні

 

 

Группы раннего развития детей Долоньки

 

 

Виртуальный музей живописи, скульптуры, архитектуры, фотоискусства

 

 

 


promenade37

Сучасний вигляд, 2014 р.

Знаходиться у центрі міста. Через майдан проходить головна вулиця міста – Велика Бердичівська; від нього починається вул. Михайлівська та Новий бульвар, на ньому закінчується вул. Мала Бердичівська. Майдан є головним адміністративним центром міста і Житомирської області: тут працюють обласна державна адміністрація, обласна і міська ради.

Остаточно сучасна забудова майдану сформувалася у 1970-х р. Територія – 1,4 га. Майдан, як такий, виник наприкінці 1960-х р. в зв’язку з реконструкцією території та будівництвом приміщення обласної ради (завершено у 1969 р.). На початку 1950-х років являв собою невелику алею, що з’єднувала вул. Міської Ради (Михайлівську) з вул. Енгельса (Новий бульвар). У 1950 р. алея офіційно стала продовженням вулиці Михайлівської і дістала її назву – вулиця Міськради. У 1957 р., після остаточного формування скверу перед новим будинком облради (нинішня адреса майдан Корольова, 3/14), дістав першу офіційну назву – Міськради майдан. Переадресації до нього будівель обласної і міської Рад, які виходили на нього, здійснено не було. У 1971 р. дістав назву майдан Рад (не був перейменований з майдану Міськради, оскільки попередня назва абсолютно не прижилася), хоча в офіційних документах міської ради зазначається як майдан Рад ще у 1968 р. У цьому ж році в офіційних документах міськвиконкому згадується як Радянська площа (в зв’язку з пропозицією партійних органів міста встановити меморіальну дошку з іменами усіх Героїв Радянського Союзу — житомирян).

Але, крім будівлі обласної ради, усі інші будівлі, розташовані на ньому, були адресовані не до майдану, а до сусідніх вулиць, отож майдан, за традиціями тих часів, продовжував існувати віртуально. У 1973 р. міськвиконкомом чомусь було продубльовано рішення про найменування майдану Рад – майданом Рад (на виконання постанови міському КПУ), але знову без переадресації усіх будівель, що знаходяться на майдані. Сучасні адреси усім будівлям на майдані Рад надано у 1992 р. У січні 2007 року в зв’язку з відзначенням 100-річчя від дня народження С. П. Корольова за поданням комісії з топоніміки рішенням міської ради майдан Рад було перейменовано на майдан Корольова.

Конфігурація майдану обумовлена історичною ситуацією. На місці майдану у ХVII-першій пол. ХІХ ст. протікала невеличка безіменна річка, місцевість навколо якої була заболоченою. Тут у другій пол. XVIII ст. Житомир закінчувався. Далі ліворуч Станишівського шляху (або Велика Бердичівська Стовпова дорога) знаходився великий сад монастиря шаріток (звідси історична назва сучасної вул. Івана Кочерги – Садова), праворуч місцевість була заболоченою і не забудованою. На місці нинішньої аптеки – у садибі Мартина Куликовського (його нащадки заснували провулок, що носив їх ім’я) – стояв будинок міської митниці і варти. Проїхати Станишівською дорогою (тепер Велика Бердичівська вул.) в бік міста можна було тільки повз варту, оскільки південніше (в напрямку нинішнього будинку обласної ради) проїжджим заважав струмок і багниста місцевість. Залишки струмка ще показані на плані Житомира 1951 р., а його нижня частина добре визначається досить глибоким яром, що знаходиться між вулицями Адмірала Щастного і Пушкінською. Ось чому це місце огинає проїжджа частина Великої Бердичівської вулиці, що проходить у північній частині майдану.

Саме через заболоченість ця територія довгий час не забудовувалася. У 1810-х р. було розроблено проект, згідно з яким поперек і по діагоналі вже існуючих міських кварталів архітектор намалював нові фантастичні вулиці, які різали існуючу забудову немилосердно, по-живому. Хоча деякі пропозиції цього проекту були продуктивними. Зокрема, саме нинішній майдан Корольова передбачався місцем найбільш насиченого перехрестя, від якого в усіх напрямках розходилися запроектовані і реальні вулиці-промені. Отож 200 років тому архітектором було чудово передбачено значення цього місця, як «другого центру» Житомира, який і сформувався тут вже у наш час.

На плані Житомира 1781 р. видно, що на місці нинішнього майдану Корольова мав утворитися зіркоподібний транспортний вузол з нових вулиць — продовження Михайлівської з виходом на Пушкінську і далі на ріг сучасного Старого бульвару і вул. Фещенка-Чопівського з утворенням нового майдану. Ця ідея частково реалізована з виникненням Молчанівської вул. (тепер Новий бульвар). Такий важливий зв’язок: «північ — південь» все ж таки реалізувався у пішохідній вісі, в центрі якої сьогодні знаходиться майдан Корольова. Це вісь: Київська – Михайлівська – майдан Корольова – Новий бульвар – Старий бульвар – річка Тетерів. Крім того, продовження Михайлівської вулиці давало можливість виходу транзитного транспорту з Санкт-Петербурзького поштового тракту (тепер вул. Щорса) на південну околицю міста. Передбачалась нова вулиця, яка мала розрізати перехрестя з півночі на південь від сучасних рогу вулиць Московської і Київської до рогу сучасних вулиць Пушкінської і Миколи Лисенка. Отож, теоретично, у думках архітектора нинішній майдан Корольова находився ще на початку ХІХ ст. Але, оскільки в цілому проект видався надто фантастичним, він не був втілений у життя.

Наступний генеральний план міста Житомира Волинської губернії (затверджено 2 травня 1827 року, Санкт-Петербург) передбачав вже зовсім іншу структуру вулиць – радіально-кінцеву, а за нею необхідність у створенні другого центру-дублера нинішнього Соборного майдану відпадала. Адже сама ідея радіально-кільцевої структури планування передбачає створення своєрідного «павутиння» вулиць тільки з одним центром (ним історично був, як відомо, Соборний майдан).

Протягом ХІХ ст. місце нинішнього майдану Корольова поступово осушувалося і забудовувалося. Першою спорудою на місці майдану був міський дерев’яний театр (навпроти вул. Михайлівської), побудований у 1809 р. Після пожежі у 1842 р. театр знесли. У другій пол. ХІХ ст. південний бік вул. Великої Бердичівської, на місці нинішнього майдану Корольова, був забудований 2- 4-х поверховими цегляними будинками, більшість з яких збереглась дотепер. Започаткувався майдан з невеличкого скверу, який утворився на місці зруйнованого під час визволення Житомира (1943 р.) розкішного чотириповерхового будинку барона Шодуара. У 1953 р. в зв’язку із запланованим будівництвом нової будівлі обласної ради передбачалося утворення невеликого майдану перед ним. У 1954-1956 рр. на розі скверу і Великої Бердичівської вулиці було споруджено будівлю обласної ради і сквер. Таким чином утворився невеличкий майдан. У 1968-1971 рр. сквер було реконструйовано та значно розширено, і він, нарешті, перетворився на повноцінний майдан, але в центрі його залишався великий триповерховий будинок (на повороті проїжджої частини Великої Бердичівської — будівля під тодішнім № 16).

У 1971 р. на майдані урочисто відкрили пам’ятник видатному вченому, конструктору космічних систем академіку С. Корольову. У 1973 р. було знесено триповерховий будинок на Великій Бердичівській № 16, оскільки в результаті реконструкції він опинився майже в центрі майдану. З того часу майдан Корольова придбав той вигляд, який має сьогодні.