Сльота Іван Михайлович | Бібліотека
 
13.10.2017
Марафон подяки збирає друзів
13.10.2017
Пізнавальна відеогра «Де ростуть Котигорошки?»
200-125 300-115 200-105 200-310 640-911 300-075 300-320 300-360 642-998 QV_DEVELOPER_01 400-101 700-501 117-201 70-696 700-505 600-199

 

 
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

НБУ для дітей  

 

 

 

 

  

 

  Освіта в Україні

 

 

Группы раннего развития детей Долоньки

 

 

Виртуальный музей живописи, скульптуры, архитектуры, фотоискусства

 

 

 


2013 (2)Нескінченна музика життя

Народився Іван Сльота 3 грудня 1937 року у селі з поетичною назвою Яснозір’я на Черкащині. Батьки, Михайло Васильович та Степанида Іванівна були колгоспниками, тяжко працювали на землі. До школи Іван пішов у 1947 році. Ще в дитинстві хлопчик любив музику та мріяв навчитися грати на баяні, але можливості купити його не було.

Після школи пішов працювати на Черкаському машинобудівному заводі. Два роки заготовляв ліс в Архангельській області, щоб заробити гроші на давно омріяний баян, який згодом опанував самотужки. У 1956 році Іван Сльота повернувся додому. Без досвіду й спеціальної освіти керував хором у сусідніх Кумейках. За перший рік хор став переможцем районного та лауреатом обласного оглядів.

Потім армія. Армійську службу Іван проходив в Одесі, де також не розлучався з музикою. Не дослуживши півроку, блискуче склав іспити в Одеське музичне училище по класу баяна. Закінчивши училище, Іван Сльота вступає до Одеської державної консерваторії імені А. Нежданової. Спочатку вчиться по класу баяна, а згодом переводиться на хоровий факультет під керівництвом професора А. П. Серебрі, де панував авторитет видатного хорового диригента Костянтина Костянтиновича Пігрова, якого уся музична Одеса пам’ятає й досі. Саме такий викладач і був потрібний Івану Сльоті з його закоханістю у народний хоровий спів.               

У 1970 році після закінчення консерваторії молодий композитор і диригент приїздить до Житомира. На його долю випало відновлювати народний хор «Льонок». Адже саме в цей час від колективу, створеного корифеями української культури Борисом Теном та Анатолієм Авдієвським, залишилась хіба що назва. Івану Михайловичу за короткий час вдалось організувати, по суті, новий  творчий колектив – Поліський ансамбль пісні і танцю «Льонок». З того часу вся творча праця митця пов’язана з цим творчим колективом.

З 1973 до 1980 року водночас поєднує свою роботу з педагогічною діяльністю в Житомирському музичному училищі та з 1991 року Житомирському державному педагогічному університеті. У 1973 році Івану Михайловичу Сльоті, художньому керівнику творчого колективу – Поліського ансамблю пісні і танцю «Льонок», присвоєно почесне звання заслуженого артиста України, а невдовзі, у 1989 році, й народного артиста України.  

Літературною роботою Іван Михайлович почав займатися ще зі шкільних років і вже тоді почав писати пісні та вірші. У п’ятому класі отримав i перший гонорар за опублікованого в районній газеті вірша. А «первістком» була пісня, до речі, російськомовна, на слова Белли Володiної «Ох, лучше б он не приезжал». Її взяв до репертуару Черкаський народний хор. З благословення тодішнього керівника Анатолiя Авдiєвського i почалася композиторська діяльність Івана Михайловича.

Дві великі пристрасті, дві справжні стихії — і поезія, і музика — міцно тримали у полоні його серце. У творчому доробку поета і композитора більше 100 пісенних та 280 поетичних творів, серед яких значна частина стали відомими і популярними не тільки в Україні, а й поза її межами. Це такі як: «А льон цвіте» (1980), «Нові пісні» (1983), «Пісня моєї землі» (1987), «…З твого серця» (1997), «На перехресті», «На синій хвилі» (2001), «Хліб на рушнику» (2003), «Автограф» (2005), «Золото зажнив’я» (2006) та інші. Підготовлено 5 платівок, записано у Золотий фонд Українського радіо програми з авторськими піснями й обробками українських народних пісень.

Іван Михайлович Сльота — народний артист України з 1979 року, професор Житомирського державного університету ім. І. Франка (2000 р.), почесний громадянин м. Житомира (2006 р.), нагороджений Президентським орденом «За Заслуги» III та II ступенів, відзначений нагрудним знаком «Відмінник освіти», лауреат (разом з «Льонком») численних Всеукраїнських і Міжнародних фестивалів-конкурсів (у різні роки), лауреат премії ім. І. Огієнка (2012 р.), член Всеукраїнської Музичної Спілки, член Правління Житомирської обласної організації Українського фонду культури.

Відомий педагог, діяч культури і мистецтв, Іван Михайлович виховав цілу плеяду помітних нині виконавців та діячів культурно-просвітницької ниви. Мало хто в українському музичному мистецтві так глибоко і точно може проникнути у світ людських почуттів і так яскраво відобразити їх у пісні, як Іван Сльота. Його вірші й пісні віддзеркалюють життя, саме тому вони і не втрачають з роками своєї щирості і актуальності.

20150910_165625 (2)Помер Іван Сльота 28 липня 2014 року в м. Житомирі. 

6 серпня 2015 року відбулося відкриття меморіальної дошки Івану Сльоті, яку встановлено на фасаді Житомирського академічного обласного театру ляльок на вулиці Михайлівській, 7.

 

 

Скарбниця пісень і поезій

Житомир.info | Більше 40 колективів з усієї України стали учасниками фестивалю «А льон цвіте» імені Сльоти в Житомирі

Житомир.info | Десятки хорів взяли участь в урочистому відкритті анотаційної дошки на вулиці І. Сльоти у Житомирі


 

Sleta Ivan

 

Матеріали із сімейного архіву Сльоти І. М., передані Житомирській обласній бібліотеці для дітей його дружиною, заслуженою артисткою України, солісткою ансамблю «Льонок» В. М. Бартош

 

 


Мистецька зустріч «Поклонник рідної землі» в Житомирській обласній бібліотеці для дітей, присвячена 70-річчю Івана Михайловича Сльоти (27.11.2007)