Шелушков Григорій Іванович | Бібліотека
 
15.08.2017
Бібліотабір «Сонечко»
11.08.2017
Літературне лото «Книга запрошує у подорож Європою»
200-125 300-115 200-105 200-310 640-911 300-075 300-320 300-360 642-998 QV_DEVELOPER_01 400-101 700-501 117-201 70-696 700-505 600-199
 
Безпечний Інтернет  


 

 
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

НБУ для дітей  

 

 

 

 

 

 

  

 

  Освіта в Україні

 

 

Группы раннего развития детей Долоньки

 

 

Веселые обучалки, развивающие игры, потешки и скороговорки

 

 

 




  

Городские, областные, национальные, электронные библиотеки всего мира!

 


 

 

Григорій Іванович Шелушков

 

Героями не народжуються, героями стають в години випробувань. У роки Великої Вітчизняної війни героїзм став масовим явищем, коли воїни чи люди, що залишились на окупованій території, брали на себе вирішення винятково складних завдань, більшу міру відповідальності, ніж їм пред’являлося у звичайних умовах. І це було свідомим виявом відповідальності за долю Батьківщини, рідної землі. Саме любов до Вітчизни й турбота про її свободу й незалежність були святими почуттями, що вели людей на героїчні вчинки. Люди різного віку й різної національної належності свою Батьківщину любили більше за життя, вони готові були віддати і віддавали своє життя за свободу. Рух опору на Житомирщині у 1941-1944 рр. став прикладом героїчної боротьби проти фашистських загарбників.

 

Одним із організаторів та керівників підпільного і партизанського руху в Україні був секретар Житомирського підпільного обкому партії Григорій Іванович Шелушков.

Г. І. Шелушков народився 19 травня 1899 р. у с. Рудні-Бронській Рогачівського району Гомельської області в Білорусії у селянській сім’ї. З малих літ хлопчина з бідної селянської родини наймитував, заробляючи на хліб. Після Жовтневої революції на початку 1918 року Григорій Шелушков добровільно пішов у Червону Армію, брав участь у Громадянській війні. Після закінчення війни залишився служити в лавах Червоної Армії. Закінчив школу червоних командирів. У 1925 р. став членом ВКП(б). З 1926 року, після демобілізації – на господарській та партійній роботах на Полтавщині.

 

У 1936 році Григорій Іванович Шелушков переїздить до м. Бердичева Житомирської області, де стає секретарем парткому машинобудівного заводу «Прогрес», згодом інструктором Бердичівського райкому партії. У 1940 році Г. І. Шелушкова обирають першим секретарем Коростишівського райкому партії і він переїздить до місця нової роботи.  

 

З початком Великої Вітчизняної війни, ще напередодні окупації області, було сформовано партійно-комсомольське підпілля для боротьби із загарбниками на окупованій території. Але, внаслідок недостатньої підготовленості до роботи в умовах підпілля, частина організацій та їх керівники були схоплені гестапо і знищенні уже в перші дні окупації. Серед секретарів підпільного обкому залишився в живих лише один – Григорій Іванович Шелушков. Його конспіративна квартира в ті дні знаходилась у Коростишеві. Г. І. Шелушков, розуміючи, що на його плечі лягає вся відповідальність за подальшу долю партійного підпілля на початку липня 1941 року приїздить до Житомира і наполегливо шукає надійних людей для створення підпільних та диверсійних груп, керує їх діяльністю.

 

На початок 1942 року в Житомирі Шелушкову вдалося створити близько 20 таких груп. Він налагодив зв’язки з підпільними групами в Коростишівському, Чуднівському, Потіївському, Брусилівському, Житомирському районах. У березні 1942 року було створено керівну трійку на чолі з Г. І. Шелушковим, яка посилила зв’язок з підпільними групами області і розгорнула подальшу підпільну боротьбу проти окупантів. Штабом партизанського руху області назвав Шелушков це бойове ядро підпілля на Житомирщині.

 

У липні 1942 року в Житомирі крім підпільного обкому, з’явилися два підпільних райкоми партії, які працювали незалежно один від одного. Їх керівниками були Г. М. Буржимський та О. Д. Бородій. Були ще й інші підпільні групи, наприклад, Г. С. Протасевича. І на кінець 1942 року підпільному обкому партії вдалося об’єднати всі підпільні організації міста. Процес створення підпільних організацій йшов і в районах області. Багато з них – у Коростишівському, Чуднівському, Новоград-Волинському, Ємільчинському та інших – з’явилися при активній допомозі житомирських підпільників. В області склалася чітка організаційна структура підпілля: обком, міськком, 12 районних комітетів, 75 підпільних організацій і груп, які об’єднували біля двох з половиною тисяч комуністів, комсомольців, безпартійних. 10 квітня 1943 р. була скликана підпільна партійна конференція для обговорення завдань подальшої боротьби із загарбником. На конференції був вибраний обласний комітет партії. Секретарями обкому вибрали Григорія Івановича Шелушкова та Олексія Дем’яновича Бородія.

 

У розпорядженні підпільних організацій було 28 радіоприймачів, 5 друкарень, 5 друкарських машинок, які були використані для розмноження листівок і газет. Підпільними організаціями Житомирщини в період німецько-фашистської окупації було віддруковано 102 500 примірників листівок.

 

Велику допомогу надали підпільники області партизанським загонам і з’єднанням. Вони підготували і направили партизанам 2364 бійців, 1502 гвинтівки, 3243 гранати, 11 станкових і 70 ручних кулеметів, велику кількість автоматів, пістолетів, сотні тисяч патронів. Підпільні організації області постачали партизанські загони продуктами харчування, одягом, взуттям, медикаментами,  допомагали їм розвідкою. Було організовано чотири майстерні для ремонту зброї. Силами підпільних організацій пущено під укіс 34 ворожих ешелони з живою силою і технікою ворога, підірвано 18 мостів, знищено 19 автомашин. Підпільники руйнували телефонний і телеграфний зв’язок, громили кущі поліції, жандармерії, гарнізони німців.

 

У травні 1943 року підпільний обком партії готував вихід підпільників у партизанські загони, щоб розгорнути масову відкриту боротьбу з німецькими окупантами. Проте перед самим проведенням цієї операції, 25 травня 1943 року, провокатори, що проникли в комітет, видали його керівників. У цей час і був заарештований Григорій Іванович Шелушков. Після жорстокого катування в застінках гестапо Г. І. Шелушкова було розстріляно разом із іншими членами підпілля.

 

Біля с. Довжик Житомирського р-ну на дільниці Богунського лісництва знаходиться братська могила, де поховано понад 10 тисяч підпільників, партизан, які були розстріляні німецько-фашистськими окупантами в 1941-1943 рр. у цьому масиві. Серед похованих два Герої Радянського Союзу – Г. І. Шелушков та О. Д. Бородій. Це звання їм було присвоєно посмертно
8 травня 1965 р. за видатні заслуги в організації і керівництві Житомирським підпільним обкомом партії, мужність і героїзм, виявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників у період Великої Вітчизняної війни.

 

Житомиряни пам’ятають ім’я сина білоруського народу, який загинув у боротьбі за свободу нашої землі. У м. Житомирі в затишному сквері по вулиці, названої на честь Г. І. Шелушкова, на високому постаменті стоїть пам’ятник герою. Бюст Г. Шелушкову встановлено у м. Коростишеві на Алеї Героїв у міському парку. Є вулиця Г. І. Шелушкова і в м. Бердичеві. Пам’ятають це ім’я і на бердичівському заводі «Прогрес», де колись працював Григорій Іванович.

 

Література про життя та діяльність Г. І. Шелушкова