20.02.2020
Марина Павленко для сімейного читання
18.02.2020
Творчість Марини Павленко

 

 
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

НБУ для дітей  

 

 

 

 

  

 

  Освіта в Україні

 

 

Группы раннего развития детей Долоньки

 

 

Виртуальный музей живописи, скульптуры, архитектуры, фотоискусства

 

 

 


 Микола Юхимович Костриця

Микола Юхимович народився 20 вересня 1942 року в місті Житомирі у сім’ї службовця і належить до покоління, яке називають «діти війни».

Важке повоєнне дитинство та юність проминули в затишному Путятинському провулку рідного міста. Саме тут він пізнає світ, перші таємниці минулого Житомира і його околиць. Микола навчався у місцевій середній школі № 14, дуже захоплювався спортом, особливо футболом. Під впливом батька Юхима Кузьмовича, який мав чималу власну бібліотеку і цікавився краєзнавством, Микола не був байдужим до історії, до пам’яток старовини, красивих пейзажів рідного міста і Волині, а завдяки вчителю географії Михайлу Золотову визначив свій фах в галузі географії.

У 1961 році Микола Юхимович став студентом географічного факультету Київського державного (нині національного) університету імені Т. Г. Шевченка. П’ять років навчання пройшли насичено й плідно. Він приймав участь в експедиціях на Поволжі, Кавказі, Середній Азії, студентських будівельних загонах у казахстанських степах і тюменській тайзі, активно займався спортом, художньою самодіяльністю. Отримавши диплом про вищу освіту, у серпні 1966 року Микола Костриця прибув на роботу вчителем в середню школу села Хижники Старокостянтинівського району на Хмельниччині.

Працюючи в Хижниках учителем, згодом заступником директора школи з виховної роботи, Микола Юхимович повною мірою розкрив свої творчі здібності. Він активно вивчає і популяризує передовий педагогічний досвід, захоплюється географічним краєзнавством, організовує з учнями численні походи та екскурсії. В цей період Микола Костриця цілеспрямовано займається туристсько-краєзнавчою роботою. Наприкінці 1967 року місцева газета «Світло Жовтня» опублікувала першу краєзнавчу розвідку «Доля звичайного села (Хижники)», а до 1971 року на шпальтах цього часопису було оприлюднено 14 статей і нарисів. Набутий досвід у публіцистиці дав змогу М. Костриці виступити зі статтями краєзнавчого і методичного характеру в Хмельницьких обласних газетах «Радянське Поділля» і «Корчагінець», а в 1969 році опублікувати в республіканському журналі «Україна» полемічний нарис «Краса України – Поділля».

Наприкінці свого вчителювання на Хмельниччині Миколу Кострицю призвали на строкову військову службу, після завершення  якої  у 1971 році він повертається до рідного Житомира. Упродовж цього часу Микола Юхимович працює до 1973 року вчителем географії у школі № 32, з 1973 – методистом обласної дитячої екскурсійно-туристичної станції. Він проводить чималу роботу по організації  туристсько-краєзнавчої роботи в освітянських закладах, розробляє туристські маршрути, путівник, методичні рекомендації. На сторінках республіканської і обласної періодики регулярно з’являються його краєзнавчі матеріали.

У 1976 році nbsp; Микола Костриця вступає до аспірантури Київського державного педагогічного інституту (нині Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова). Молодого науковця запрошують на роботу до столичного обласного інституту вдосконалення вчителів, згодом він стає завідувачем кабінету географії Центрального інституту вдосконалення вчителів Міністерства освіти України.

У 1986 році за сімейними обставинами Микола Юхимович вимушений був повернутися до Житомира. Тут він працює методистом, старшим викладачем, з травня 1990 року – доцентом кафедри суспільних дисциплін, згодом – завідувачем кафедри природничо-математичних дисциплін обласного інституту удосконалення учителів (з 2000 року – обласний інститут післядипломної педагогічної освіти).

Микола Юхимович виступив одним із ініціаторів відродження у 1990 році Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині, яке діяло в регіоні у 1900-1920 роках, обраний його віце-президентом, а з 1993 року – президентом і відповідальним редактором наукових праць Товариства «Велика Волинь». Працюючи президентом Товариства дослідників Волині, М. Костриця одночасно стояв біля витоків заснування у 1990 році Всеукраїнської спілки краєзнавців. Багато років успішно очолює Житомирський обласний відділ Українського географічного товариства, входить до його Вченої ради, є членом ученої ради Центру дослідження історії Поділля Інституту історії України НАН України при Кам’янець-Подільському державному університеті, дійсним членом зарубіжного Українського історичного товариства імені Михайла Грушевського (штат Огайо, США), географічної секції Наукового товариства імені Шевченка у Львові.

З-під пера Миколи Юхимовича або у співавторстві його колег по краєзнавству вийшло у світ багато історико-краєзнавчих книг, путівників та географічних нарисів. Це такі, як «Житомирщина туристична» (2010), «Житомир» (2007), «Бердичів» (2000), «М. М. Миклухо-Маклай і Україна» (1996), «Велет духу: О. Ольжич і Житомирщина» (1997), «Володар-Волинський район» (1995), «У просторі і часі» (1995), «Географія  Житомирської області» (1993) та інші. Він автор 80 книжок, більш як 600 наукових праць, 900 науково-популярних статей з історії, географії, культури, економіки, краєзнавства Житомирщини, Волині та України.

Микола Юхимович Костриця зібрав унікальну колекцію поштових листівок, яку він активно використовує у краєзнавчій роботі. Розроблені ним тематичні експозиції «Житомиру – 1100 років», «Житомирській області – 60», «Т. Г. Шевченко у художній поштовій листівці», «Наші видатні земляки» та інші неодноразово експонувалися на республіканських і обласних виставках, де отримували високі нагороди. Микола Юхимович веде активну громадську діяльність.                

Микола Костриця — відомий організатор краєзнавчого руху в Україні, член правління і почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців, лауреат премії «За відродження Волині». Микола Костриця відзначений нагородою Кембриджського міжнародного біографічного центру (Велика Британія) «За досягнення у ХХI столітті». Його ім’я включено до міжнародного енциклопедичного словника «2000 найвидатніших вчених ХХI століття».

23 квітня 2014 року після тривалої хвороби помер у Житомирі.

Баженов Лев. Генерал волинського краєзнавства / Л. Баженов // Берегиня. – 2002. — № 3. – С. 79-84.


Створення сайтів на замовлення у всіх містах України