Камишний Костянтин Кузьмович | Бібліотека
 
11.12.2017
Інформхвилинки «Права та обов’язки, малята, ви повинні добре знати»
08.12.2017
Новорічна іграшкова скринька
200-125 300-115 200-105 200-310 640-911 300-075 300-320 300-360 642-998 QV_DEVELOPER_01 400-101 700-501 117-201 70-696 700-505 600-199

 

 
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

НБУ для дітей  

 

 

 

 

  

 

  Освіта в Україні

 

 

Группы раннего развития детей Долоньки

 

 

Виртуальный музей живописи, скульптуры, архитектуры, фотоискусства

 

 

 



Щедрі барви Костянтина Камишного

Народився Костянтин Кузьмович Камишний 2 червня 1923 року в селі Новий Орлик Полтавської області. Костянтин малював ще з першого класу — від дружніх шаржів на однокласників до серйозніших тем. Вчився малювати у церковного дяка. Разом з тим самостійно освоював техніку живопису. Замість полотна і ватману часто використовував звичайні куски фанери з-під ящиків. Працював олійними красками, аквареллю, вуглем та олівцем.  

Перша «персональна» виставка малюнків відбулася, коли Костя ще навчався в 7-му класі. Після закінчення школи мріяв стати художником, але поступити в художнє училище не вдалося. Працював у місцевому колгоспі, сільраді. Продовжував малювати. Робив копії з картин відомих художників — Рєпіна, Васнецова, Васильківського, писав пейзажі рідного краю, портрети односельців. 

У 1941 році Костянтин пішов добровольцем на фронт. Брав участь в оборонних боях під Харковом, був поранений. Потім попав у навчальну танкову бригаду, де проходив службу до кінця війни, спочатку – курсантом, а  згодом інструктором і командиром відділення. Після закінчення війни вступив до військового училища. Потім була армійська служба в Німеччині і ряді частин 8-ої механізованої армії в Житомирі.

Спочатку за олівець брався лише у вільну хвилину – малював своїх однополчан. Командування зважило на обдарування молодого лейтенанта – два останні роки Костянтин Камишний працював художником в армійській газеті. В армії служив до 1955 року. 

Після звільнення в запас Костянтин Кузьмович приїхав до Житомира. Деякий час працював у художній майстерні гарнізонноuj Будинку офіцерів. Вчився заочно у Всесоюзному будинку художників у Москві, прагнучи освоїти портрет і натюрморт. Час від часу його роботи з‘являлись на виставках. У травні 1955 року Костянтина Камишного приймають у товариство художників міста. Він працює над виконанням замовлень, оформляє стенди і плакати, паралельно пише картини та бере участь у виставках.

З 1968 по 1978 рік Костянтин Кузьмович працює директором художньо-виробничого комбінату в Житомирі. Перша персональна виставка робіт Костянтина Камишного відбулась у серпні 1973 року. Там були представлені портрети: «Ланкова з села Підгруддя Овруцького району
К. П. Комар», «Інженер», «Юний спортсмен», «Жіночий портрет», натюрморти «Гриби», «Етюд» та інші.
 

Відтоді твори художника усе частіше виставляються на республіканських виставках. Творчість митця була помічена не лише в Україні, а й за рубежем. У січні 1976 році на виставці житомирських художників «Слава праці» особливою прихильністю користувалася робота «Портрет М. Мороз», учасниці художньої самодіяльності села Копище Олевського району, натюрморти та пейзажі. Японська картинна галерея «Геккосо» відібрала на виставку в Японію більше 20-ти картин митця, причому 19 з них було закуплено.

Костянтин Камишний і надалі віддає перевагу портретам і натюрмортам. Роботи митця відбивають реалістичний дух сучасності, красу людської душі, чудову палітру кольорів. Пейзажі й натюрморти Костянтина Камишного в цілому життєствердні й ніби промовляють: дивіться, люди, який світ оточує вас, і радійте. 

Високу оцінку мистецтвознавців отримали портрети дружини і сина митця, натюрморти «Іриси», «Троянди», «Бузок», «Квіти», «Розбите серце» та інші. Однією з видатних картин художника вважається «Портрет артиста П. С. Кукуюка в ролі Ярослава Мудрого».

Багато років Костянтин Кузьмович був прикований тяжкою хворобою до ліжка, але продовжував творити чудові картини та уважно слідкувати за успіхами молодшого сина Юрія , який продовжив традиції батька. 12 квітня 2009 року пішов з життя, залишивши після себе 50 портретів відомих людей України й Житомирщини та численні пейзажі і натюрморти. Картини Костянтина Кузьмовича Камишного знаходяться в приватних художніх колекціях багатьох країн світу: США, Росії, Німеччини, Їзраїлю, Японії, Маррокко. Картини художника «Червоні гвоздики», «Горобина»», «Човни» та інші знаходяться в Житомирському обласному краєзнавчому музеї. 

Його син, відомий житомирський художник, знаний своїм самобутнім мистецьким талантом, Юрій Камишний у своєму інтерв’ю якось cказав: «…Любов, Світло, Доброта – були йому притаманні. Він не грав роль. Він таким був – доброю, світлою, люблячою Світ людиною…». 

Костянтин Кузьмович Камишний — кавалер орденів Великої Вітчизняної війни та Богдана Хмельницького, член Спілки художників України, лауреат премії ім. Лесі Українки.

Талановитому художнику, людині з великим серцем присвятили свої вірші, поеми та пісні Іван Сльота, Зоя Шкуратовська, Валентин Грабовський та інші.  

 

Ми — Комишні. Тут навколо — ні душі,

Тільки річка очерети й комиші.

І чатують в комишах тих – козаки,

Що комишниками стали – на віки! 

Ми – Комишні. Тут колись моє село

Водосховищем гігантським залило

Із хатами, із могилами батьків,

З рушниками (то не вишивки, а спів),

З горобинами – багато їх росло –

Новий Орлик – називалося село. 

Горобини – синє небо, синя вись,

Їхні грона в серці жаром запеклись.

Ми в Житомирі живем: я, жінка й син –

Теж на вулиці Червоних Горобин.

Я малюю горобини край вікна,

І летять клювати їх птиці з полотна

Спілі ягоди, мережані листки

Осипаються на стіл, на рушники.

(«Ода співцю червоних горобин», В. Грабовський) 


Література про життя та творчість Костянтина Кузьмовича Камишного