Річка, що з часів Еллади злучала племена... | Бібліотека
 
10.10.2019
Соціальне партнерство
10.10.2019
Свято для тих, хто фантазує, і майструє, і малює
200-125 300-115 200-105 200-310 640-911 300-075 300-320 300-360 642-998 QV_DEVELOPER_01 400-101 700-501 117-201 70-696 700-505 600-199

 

 
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

НБУ для дітей  

 

 

 

 

  

 

  Освіта в Україні

 

 

Группы раннего развития детей Долоньки

 

 

Виртуальный музей живописи, скульптуры, архитектуры, фотоискусства

 

 

 


«Річка, що з часів Еллади злучала племена…»

Ці слова Леся Українка написала, їдучи влітку 1886 року на лікування до Одеси. А в одному з листів поетеса з гордістю мовила про те, що народилася коло Случі. А де ще можуть бути такі чарі­вні й мальовничі куточки, які творить Случ?

Витоки Случі починаються з околиці невеличкого населеного пункту з однойменною назвою — Червоний Случ на Хмельнич­чині, далі тече вона Поліською низовиною через Житомирщину і Рівненщину і впадає в Горинь. Довжина річки — 451 кілометр, з них 181 вона несе свої води Житомирщиною, ширина долини від 0,2-0,8 км біля верхів’я, до 5 км у нижній течії, русла — від 5 до 50 м, найбільша — 110 м. Переважні глибини на плесах 1-4 м, на перека­тах 0,2-1 м. Близько 18% площі басейну Случі вкрито лісом, 6 % — заболочено.

Про Случ згадував ще Геродот у своїй історії. Історик дав­ньої Еллади вперше залишив нам відомості і про ріку Гіпаніс. Так називався у часи Древньої Греції Південний Буг, який, за словами Геродота, «бере початок у Скіфії і витікає з великого озера, біля якого пасуться дикі білі коні. Озеро це справедливо зветься Матір’ю Гіпаніса. Річка Гіпаніс після виходу з озера лише короткий час — п ’ять днів шляху — залишається прісною, а за тим чотири дні плавання аж до самого моря вода її робиться гірко-солоною…». З тих древніх ча­сів Случ «злучала» землі племен, що населяли Причорномор’я, з купцями північних племен. З Криму пливли рікою Гіпаніс, тобто Південним Бугом, до цього витоку, а на Верхньобузькій височині човни через суходіл волоками перетягали до витоку Случі і плив­ли аж до півночі.

У часи Галицько-Волинського князівства через Случ прохо­див один із торговельних західноєвропейських шляхів купців до Києва. Ріка Случ увійшла також у історію періоду Визвольної вій­ни під керівництвом Богдана Хмельницького 1648-1654 років. «Обидві сторони зобов’язувалися дотримуватися кордону, — писав у «Літо­писі» Самійло Величко, — для козаків — по Случ, для поляків — по Горинь, територія між ріками — нейтральна».

Точилися тут бої і в роки громадянської та Другої світової воєн, про що розповідають численні книги та історичні досліджен­ня. Знайомство зі старовинними українськими центрами виробни­цтва фарфору та фаянсу дозволяє зробити висновок про те, що вони розташовані у басейні річки Случ (Баранівка, Першотравенськ, Городниця, Корець), де багаті поклади каоліну — необхідного ма­теріалу для виготовлення посуду.

На берегах Случі з давніх-давен виникали поселення, що так чи інакше відображали назву річки. Наприклад, Червоний Случ Волочиського та Заслуч Красилівського районів Хмельниччини, с. Лучиця Новоград-Волинського району Житомирщини, с. Прислуч Березнівського та Заслуччя Дубровицького районів Рівнен­щини.

Неабиякий інтерес Случ становить для туристів-водників. Рі­чкою проходить маршрут другої категорії складності смт Миропіль (Романівського району) до смт Городниця (Новоград-Волинсько­го району) з можливим його продовженням у Рівненській області.