Ботанічний сад | Бібліотека
 
10.10.2019
Свято для тих, хто фантазує, і майструє, і малює
04.10.2019
Цикл занять з елементами тренінгу «Ключі-коди: як вибрати гарну книгу для своєї бібліотечки»
200-125 300-115 200-105 200-310 640-911 300-075 300-320 300-360 642-998 QV_DEVELOPER_01 400-101 700-501 117-201 70-696 700-505 600-199

 

 
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

НБУ для дітей  

 

 

 

 

  

 

  Освіта в Україні

 

 

Группы раннего развития детей Долоньки

 

 

Виртуальный музей живописи, скульптуры, архитектуры, фотоискусства

 

 

 


Житомирський Ботанічний сад заснований у 1933 році. Він квітує на берегах річки Путятинки на площі близько 34,5 гектарів. «Зелена скарбниця Поліського краю» — саме так по праву називають навчальну та науково-дослідну базу Житомирського національного агроекологічного університету.

botanichnij-sad

Засновником і першим директором саду був викладач кафедри ботаніки і фізіології рослин О. Л. Барановський. Олексій Леонтійович як ерудований ботанік, чудово уявляв стан і потреби сільського господарства Полісся України. Відразу ж після створення Бота­нічного саду з ньому почали про­водитись важливі агрономічні, а згодом ботанічні дослідження, резуль­тати яких є актуальними й сьогодні.

У 1935 році в Ботанічному саду були організовані наукові дослідження з фотоперіодизму, особливостей розвитку судзи, хмелю, тютюну, проса та інших сільськогосподарських культур, а також їх водного режиму. В цьому ж році була створена алея амурського та японського бархату. Він був вперше вирощений на Житомирщині з насіння, одержаного Ботанічним садом від Далекосхідного філіалу Академії наук СРСР. Це красива декоративна і медоносна порода, яка дає чудову деревину для виробництва меблів. Колекція стала родоначальником насаджень цієї породи в лісгоспах Житомирщини площею близько 1 тис. га.

Великих збитків Ботанічному саду було завдано в період Великої Вітчиз­няної війни. З 1941 по 1944 роки сад не функціонував. Загинула колекція багато­річних декоративних трав’янистих рослин, насіннєві фонди та гербарій. Більшість дерев та чагарників дендрарію було знищено.

У 1944 році в Ботанічному саду проводиться інвентаризація колекції та починається поступове її відновлення. Налагоджуються наукові зв’язки та обмін насінням з ботанічними садами СРСР та відновлюється наукова діяльність.

Найвагоміший внесок у відродження Ботанічного саду та проведення наукових досліджень в повоєнний період зробив його організатор і керівник, завідувач кафедри фізіології рослин, декан агрономічного факультету О. Л. Барановський. З 1933 по 1972 роки, за винятком воєнних років, він проводив велику наукову та організаторську роботу по становленню Ботанічного саду.

Однією з найцікавіших науково-дослідних робіт 0. Л. Барановського і, в результаті, експозицій Ботанічного саду стала ділянка винограду площею близько одного гектара, де було зосереджено понад 50 найцінніших сортів цієї культури. Насадження тополі, центральну березову алею та лісові смуги з дуба заклав у 1947-1949 роках викладач лісівництва М. Д. Ігнатов. Ці насадження й сьогодні прикрашають сад і весь Східний район Житомира.

У 1963 року цьому науковому закладові надано статус заповідного об’єкту республіканського значення.
З 1969 по 1982 рік директором Ботанічного саду був Олександр Павлович Штейн. Він доклав значних зусиль для будівництва тепличного господарства, збагачення колекції деревних рослин, зібрав значну и оригінальну колекцію какту­сових.

На базі саду науковцями здійснюються дослідження питань теорії і практики акліматизації плодових, декоративних, кормових та інших груп рослин з метою збагачення рослинних ресурсів Полісся. В цьому напрямі особливо проводилась кропітка і наполеглива робота професорсько-викладацького складу вузу. Важливим напрямом наукової діяльності стає охорона ландшафтних комплексів Полісся Укра­їни та збереження цінних видів рослинного світу.

У 1982 році директором Ботанічного саду призначено Володимира Терентійовича Харчишина. Свою діяльність у саду Володимир Терентійович розпочав з реконструкції. План реконструкції Ботанічного саду був розроблений за допомогою вчених Центрального Ботанічного саду ім. М. М. Гришка. Площу дендрарію Житомирського Ботанічного саду за планом передбачалось збільшити з 4,5 до 18 гектарів. Цей період можна сміливо назвати періодом другого народження саду.

Згідно з планом реконструкції протягом 1983-1993 років в Ботанічному саду було споруджено оригінальний дерев’яний триповерховий будинок наукової лабораторії, який прикрасив не лише сад, а й вулицю Корольова. З фасадного боку саду вздовж вулиці Корольова встановлено нову металеву огорожу на гранітному фундаменті та влаштовано декоративну арку центрального входу, партерна частина якого виходить до мальовничого ставка.

На основній території саду, в дендрарії розроблялися композиційні плани посадки нових порід. Закладено нові газони. Створено експозиції ірисів, бузків, рододендронів. Дерева розмі­щено біогрупами. Створено такі групи з берези карельської, кедра сибір­ського, бука лісового, самшиту вічно­зеленого, айви японської, модрини європейської, айланта високого, кизильнику блискучого, курильського чаю кущового, гортензії великолистої, золотого дощу, форзиції плакучої тощо.

Сьогодні Ботанічний сад є важливою науково-дослідною установою Державної агроекологічної академії України. Результати досліджень науковців саду викладені у публікаціях, довідниках, монографіях, навчальних посібниках. Ботанічний сад Житомира підтримує зв’язки з багатьма аналогічними установами України та зарубіжних країн. Тут проходять предметну практику студенти Державної агроекологічної академії України. А всі охочі мають можливість ознайомитися в Ботанічному саду з багатьма представниками рослинного світу всіх континентів Землі.


Цікаво знати

В Ботанічному саду зібрано і вирощується багато цінних дерев, чагарників і трав’янистих рослин. Серед них — плодові, ягідні, овочеві, технічні, лікарські, декоративні та інші представники рослинного світу. Сьогодні колекція деревних рослин досягла 550 видів, форм і сортів, а трав’янистих — понад 1000 видів. Житомирський ботанічний сад входить до складу природньо-заповідного фонду України і охороняється як національне надбання. Гордість працівників саду — дерево гінгко білоба, яке росло в епоху динозаврів.