Сич Михайло Семенович | Бібліотека
 
22.06.2017
Проект «Європейське місто Житомир – очима дітей».
21.06.2017
Інновації з банку професійних ідей
200-125 300-115 200-105 200-310 640-911 300-075 300-320 300-360 642-998 QV_DEVELOPER_01 400-101 700-501 117-201 70-696 700-505 600-199
 
Безпечний Інтернет  


 

 
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

НБУ для дітей  

 

 

 

 

 

 

  

 

  Освіта в Україні

 

 

Группы раннего развития детей Долоньки

 

 

Веселые обучалки, развивающие игры, потешки и скороговорки

 

 

 




  

Городские, областные, национальные, электронные библиотеки всего мира!

 


 

Сич Михайло Семенович (Русич)
(народився 26.01.1941) 

Народився Михайло Семенович 26 січня 1941 року в селі Троковичах Черняхівського району на Житомирщині.

Батько, Сич Семен Юхимович служив в Києві у міліції, брав участь у визволенні Західної України. Мати, Галина Павлівна, працювала в селі у колгоспі. Як і всі діти у повоєнні літа, рано пізнав смак скорботи і нелегкої роботи, гіркоту втрат та бідноту побуту.

А душа та розум тягнулися до світла, до знань. Михайло навчався у селі Троковичах в сільській школі, яку закінчив у 1958 році зі срібною медаллю і вступив до Житомирського педінституту ім. Івана Франка на філологічний факультет.

Закінчив інститут з відзнакою, працював учителем у селі Солотвин на Житомирщині. Віддавши декілька років учительській професії, перейшов на журналістську роботу, бо давно вабила літературна творчість. З 1971 року живе в місті Житомирі. Михайло Семенович ніколи не поривав зв’язок зі своєю малою батьківщиною, що знайшло й поетичне осмислення в словах: «Довіку не обірветься стежина, прив’язана до рідного села. Вона мені життя наворожила».*

Працюючи кореспондентом, а потім відповідальним секретарем обласної газети «Радянська Житомирщина», Михайло Сич писав вірші, які систематично друкувалися в пресі. У 1968  році в Києві з’явилася друком і перша поетична ластівка – збірочка поезій «Березневий вир». Услід за нею до читача прийшли таки збірочки: «Вербове полум’я» (1971), «Весняні багаття» (1975), «Житнє сонце» (1983), «Крило Ікара» (1989), « Годинник на долоні» (1990), «Чорний лелека» (2005), «Житнє сонце» (2007), «Пані АНІмалістика. З поліського двору» (2010). Поет шанобливо ставиться до попередників і своїх учителів. Пам’яті Максима Рильського, який благословив його на творчий шлях, присвятив проникливі слова: «Повернувся назавжди поет із розлуки – повернувся до витоків сонця й життя».* А з Михайлом Клименком його поріднило тяжіння до саду як до поетичного символу життя й плодоношення, що засвідчують збірка «Яблунева дорога», вірші «Осінній сад», «Побачення з яблунькою» та інші.

 

 

 

 


Щойно в Житомирському видавництві «Полісся» вийшла нова збірка віршів Миколи
«Пані АНІмалістика. З поліського двору». В книжці вміщено поему і цілу низку гротесків, у яких автор по-філософськи намагається  осмислити старий, анімалістичний пласт життя й літератури.

Твори Михайла Сича були перекладені болгарською, російською та іншими мовами. Ще одна грань таланту поета – живопис, співзвучний з художнім світом його віршів. Із його картинами не раз знайомилися та знайомляться шанувальники образотворчого мистецтва під час персональних виставок в м. Житомирі, Черняхові, в школі у Троковичах.

Член Національної Спілки художників України Борис Портной так охарактеризував живописний доробок поета: «Роботи Михайла Сича – це поривання мистецької душі… В них є тє, що авторові поетичних книг буває важко виразити словами».*
————————————————————————————————————
*         «Яблуневих доріг» окриленість. – Житомирщина. – 2001. – 27 січ. – С. 8.