Шевчук Василь Андрійович | Бібліотека
 
15.08.2017
Бібліотабір «Сонечко»
11.08.2017
Літературне лото «Книга запрошує у подорож Європою»
200-125 300-115 200-105 200-310 640-911 300-075 300-320 300-360 642-998 QV_DEVELOPER_01 400-101 700-501 117-201 70-696 700-505 600-199
 
Безпечний Інтернет  


 

 
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

НБУ для дітей  

 

 

 

 

 

 

  

 

  Освіта в Україні

 

 

Группы раннего развития детей Долоньки

 

 

Веселые обучалки, развивающие игры, потешки и скороговорки

 

 

 




  

Городские, областные, национальные, электронные библиотеки всего мира!

 


 

Василь Андрійович Шевчук

Василь Андрійович Шевчук народився 30 квітня 1932 року в селі Барашах Ємільчинського району Житомирської області в сім’ї селянина. Закінчивши середню школу, 1950 року вступає на відділення української мови й літератури філологічного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Творчий шлях Василя Андрійовича розпочався з 1944 року, коли він під враженням визволення рідного села від фашистських загарбників написав свої перші вірші, а 1949-му надрукував їх у районній газеті. З 1955 року працював у редакцiï журналу «Пiонерiя», на кiностудiï iмені О. П. Довженка, в редакцiях газети «Лiтературна Украïна» та «Романiв i повiстей» видавництва «Днiпро».

У 1951 році «Альманасi молодих» Василь Шевчук надрукував свої першi лiричнi вірші. Тоді ж у журналі «Барвінок» — кілька дитячих віршів, що започаткували збірку «У труді зростаємо», яка вийшла і 1953 році. Згодом з’явились нові поетичні книжечки для дітей «Гілка яблуні» (1955), «Довгоногі косарі» (1959), «На зеленому роздоллі» (1968), повість «Горобиної ночі»,  збірка оповідань «Як Андрійко біди позбувався» (1965). Свої збірочки «Ходимо весну зустрічать», «Хто бродить зараз у гаю»raquo; Василь Андрійович присвятив рідному Поліссю.

Ти будеш згадувати завжди
Своє Полісся синьооке.
Свої незаймані дуби.
Поля, діброви, гору Лису,
Косою зрізані гриби
На сіножаті серед лісу.
(«Хто бродить зараз у гаю»)

Етапною книгою для Василя Шевчука став роман про Григорія Сковороду «Предтеча», який з’явився першим виданням 1969 року під назвою «Григорій Сковорода». Потім було ще три видання, з них одне російською мовою. Роман мав широкий розголос серед критики й читацької громадськості, й, можливо, це надихнуло автора на цілу серію історичних та історико-біографічних творів. Так, він пише і 1972 року видає роман «Побратими, або Пригоди двох запорожців на суходолі, в морі та під водою».

У 1980 року виходить роман-дослідження В. Шевчука «Велесич», в якому подано нову концепцію прочитання перлини давньоруської літератури «Слово о полку Ігоревім». Одночасно В. Шевчук робить віршований переспів пам’ятки, що 1982 року з’являється окремою книжкою і стає в ряд кращих поетичних інтерпретацій «Слова». Історичну серію продовжує i коротка трилогія «Під вічним небом» (1985), до якої входять психологічні i водночас документально вивірені твори про Сократа, молодого Г. Сковороду та Гандi.

Після сучасного роману «Злам» (1982), в якому висвітлено зсередини, психологічно, труди та дні творчої інтелігенції, Василь Андрійович повертається до історичної теми і пише та видає дилогію про Т. Г. Шевченка «Син волі» (1984) й «Tеpнoвий світ» (1986). Власне, вона була почата ще двадцять років тому повістю про дитинство Кобзаря «Вітрила» й продовжена у певній мірі романом «Фенікс» (1988). У цих творах розповідається про весь життєвий шлях Тараса Григоровича Шевченка. Розповідаючи про свій роман «Син волі», Василь Шевчук зауважив: «Іноді мене запитували: а для чого писати про Кобзаря, коли в принципі все відомо? Це так. Але кожен розуміє ту чи іншу постать у суспільстві, літературі, історії по-своєму, індивідуально. І тому я хочу дати своє «прочитання».

Історична тематика, зокрема життя видатних діячів вітчизняної культури займає провідне місце у творчості письменника. Для нього історія – це частина його життя. У 1986 році Василь Андрійович Шевчук став лауреатом премії ім. Андрія Головка.

13 травня 1999 році пішов із життя український поет і прозаїк, який плідно працював до останніх своїх днів. У рукописах залишилися такі його твори, як роман про М. В. Лисенка «Страсті за Миколаєм», кілька драматичних поем, понад 500 текстів пісень, які він озвучив своїми ж мелодіями і записав на касети, створив ораторію «Слово про Ігорів похід».


Вебліографія

 

Високий дар. Благий. Нетлінний [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://goo.gl/A0nAc. — Назва з екрану.