Ярмолюк Микола Якович | Бібліотека
 
22.06.2017
Проект «Європейське місто Житомир – очима дітей».
21.06.2017
Інновації з банку професійних ідей
200-125 300-115 200-105 200-310 640-911 300-075 300-320 300-360 642-998 QV_DEVELOPER_01 400-101 700-501 117-201 70-696 700-505 600-199
 
Безпечний Інтернет  


 

 
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

НБУ для дітей  

 

 

 

 

 

 

  

 

  Освіта в Україні

 

 

Группы раннего развития детей Долоньки

 

 

Веселые обучалки, развивающие игры, потешки и скороговорки

 

 

 




  

Городские, областные, национальные, электронные библиотеки всего мира!

 


 

Микола Якович Ярмолюк

1 травня 2017 виповнилося 85 років письменнику, журналісту Миколі Яковичу Ярмолюку. Багато років він проживає у місті Радомишлі Житомирської області. А народився Микола Ярмолюк 1 травня 1932 року у селі Пустоха (зараз Прибережне) Ружинського району Житомирської області в багатодітній селянській родині. Голод 1932-1933 рр. забрав у нього братика і сестру. А Миколка вижив, видно на життя йому судилося, як пізніше казала його мати.

В 1941 році розпочалася кривава війна. Батька забрали на фронт. Про чорні дні окупації Микола Якович розказав пізніше у своїх творах: повісті «З роду Сіриків», роману «Дорога без початку і кінця» та інших.

Микола до війни встиг закінчити перший клас, після війни 2 та 3 клас закінчив у місцевій школі, а 4-7 класи — в сусідньому селі Голубівка. Навчання було непросте. У другому класі жодного підручника не було, у третьому класі з’явилися – по одному на клас. Писали бузиновими чорнилами на рудому папері. Вчителів не вистачало – багато загинули на війні. Ходили в полотняній одежі, на ногах – чуні, з камер автомобіля. Завжди хотілося їсти. Але, незважаючи на всі негаразди, Микола дуже любив читати. На той час у Ружині відкрилась бібліотека. Хочеш записатись – здай книгу. У сусіда на яйця виміняв книгу, заніс в бібліотеку і став читачем. Аби мати час для читання, Микола, якому доводилось працювати в колгоспі, перейшов у нічні пастухи.

У 1952 році Миколу Ярмолюка призвали в армію. Під час служби в Прибалтиці екстерном склав іспити за 9-10 класи, пройшов короткострокові офіцерські курси і у званні молодшого лейтенанта в 1954 році повернувся в рідну Пустоху. Поки Микола служив в армії, дома помер його батько. Потрібно було допомагати сім’ї. Микола з радістю прийняв запрошення працювати інструктором Ружинського райкому комсомолу. Буваючи в різних селах, знайомився з молоддю, знайшов багато товаришів, зустрічався з добрими і поганими людьми і це дало поштовх до журналістської роботи. Він став активно писати статті до газет. Писав не лише про досягнення але й про негаразди, проблеми. Ще під час служби в армії, Микола Якович писав вірші, які друкувалися в районній газеті.

Восени 1958 року почав працювати заступником редактора в Потіївській районній газеті «Колгоспне село». Після ліквідації району працював на різних журналістських посадах в редакціях районних газет: Баранівській, Дзержинській (нині Романівський район).

У 1964 році закінчив заочне відділення Житомирського сільськогосподарського інституту (зараз Житомирський Національний агроекологічний університет). Потім у 1966-1968 рр. стаціонарно навчався у Вищій партійній школі при ЦК Компартії України. 1968-1975 рр. — працював редактором районної Володарськ-Волинської (зараз Хорошівський район) газети «Прапор». 1975-1983 рр. — редактор Радомишльської районної газети «Зоря Полісся». 1994-2003 рр. — видавав власну районну газету «Радомисль». По припиненню її виходу кілька місяців працював заступником редактора Радомишльської райгазети «Зоря Полісся».

А поруч з журналістською долею розвивалась і письменницька доля. В своїх книгах Микола Якович багато розкаже про своїх односельчан в роки війни, і про відбудову села, і про навчання, і про любов до читання. Перше серйозне оповідання «Сама в хаті» побачило світ у 1968 році у журналі «Дніпро». Оповідання схвально оцінили і критики, і читачі. А по московському радіо твір прозвучав російською мовою, що тоді було престижно. В 1973 році у видавництві «Молодь» вийшла перша книга М. Я. Ярмолюка «Ружі пливуть за водою».

Микола Якович – автор більше тридцяти книг оповідань, повістей, романів для дорослих і дітей, двох збірок детективів. Він є членом Національної спілки письменників України, лауреатом різних літературних премій. Книгу повістей «Чотири справи інспектора Турчина» було визнано кращою на Республіканському літературному конкурсі на кращій художній твір про діяльність органів внутрішніх справ (1981 р.). У 2010 році М. Я. Ярмолюк став лауреатом премії імені Івана Огієнка в галузі літератури. Його книги не раз ставали переможцями у щорічному Житомирському обласному конкурсі «Книга року». У 2011 р. в номінації «Гран-Прі» перемогла його книга «Що було, що є і що буде», а в 2012 р. в номінації «Проза року», перемогла книга «Життя прожити, не поле перейти». У 2014 році М. Я. Ярмолюк став лауреатом премії імені Василя Земляка.

Микола Якович у двох з дружиною Ольгою виростили дітей, Сергія і Наталю. Син – доктор хімічних наук, професор, дочка –журналіст, видала прозову книжку, працює на відповідальній роботі. Подружжя Ярмолюків дочекалися не тільки онуків, а й правнуків.

Цікаву інформацію про життя журналіста і письменника, розповіді про його книги можна знайти на офіційному сайті Миколи Яковича Ярмолюка.

Книги М. Я. Ярмолюка
Окремі твори М. Я. Ярмолюка у збірниках
Про письменника та його творчість