Крищенко Вадим Дмитрович | Бібліотека
 
22.11.2017
Ігрова валіза «Дружба єднає щирі серця»
21.11.2017
Онлайн-подорож Житомиром «Відкриваймо перлини рідного міста за унікальним маршрутом від ворони Кар-карони»
200-125 300-115 200-105 200-310 640-911 300-075 300-320 300-360 642-998 QV_DEVELOPER_01 400-101 700-501 117-201 70-696 700-505 600-199

 

 
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

НБУ для дітей  

 

 

 

 

  

 

  Освіта в Україні

 

 

Группы раннего развития детей Долоньки

 

 

Виртуальный музей живописи, скульптуры, архитектуры, фотоискусства

 

 

 


Вадим Крищенко

(Народився 1.04.1935)

 

Митцю не треба нагород,
Його судьба нагородила.
                              Ліна Костенко
 

Так збіглося, що Вадим Дмитрович народився у День гумору, 1 квітня 1935 року в Житомирі. Тепер, крізь призму часу, можна стверджувати такий символічний збіг виявився щасливим у його творчій долі, але батькам Вадима тоді було не до жартів. Вони обидва навчалися у педінституті (у той час інституті соціального виховання), тож перші роки Вадима минули на берегах мальовничої річки Хомори у бабусі з дідусем у селі Глибочок Баранівського району на Житомирщині в оточенні незайманої поліської природи. Саме вони з добрим баченням світу і безмежною любовю землі благодатно вплинули на формування поетичного світогляду майбутнього поета, про що він потім буде прочулено писати:            

Земля батьків не слово, не умовність,
А істина велика і проста.                
Це отчий дім, невищерблена совість,
Могила діда в затінку хреста.
Земля батьків»)


І дивляться вікна у вечір незряче
У бабиній хаті…Пустіє пітьма
Ніхто не голосить і навіть не плаче,
Хоч баби Уляни на світі нема…

Жила, ніби роки на вузлик мотала,
Жила, як жилось, — без прокльонів і зла.
І пусто очам, коли баби не стало.
І наче поменшало в світі тепла.

Бадилля городнє зросте і зів’яне…») 

Запам’ятались хлопчині важкі роки фашистської окупації без «золотого як сонечко, хліба» і «зачовгані калоші — супутники дитячих літ». Пізніше з’являться вірші про ті воєнні роки, які Вадим Крищенко об’єднає у цикл «Відлуння». Після повернення батька з фронту Крищенки оселилися в Житомирі. Батько працював директором середньої школи № 1 на Мальованці, а згодом— у школі № 23, яку й закінчив Вадим. Коли йому виповнилося 14 років (навчався у сьомому класі), померла його мати. Скільки поезій присвячено цій найдорожчій людині: «Говорить мати», «Слово про матір», «Наодинці з матір’ю» та багато інших. 

О, я і досі чую ніжну руку
І мамин голос: &laqlaquo;Хлопчику, не плач…»
І люта кривда немощною стала
Супроти материнської любові.
Матусенько…
З далеких літ приніс
Твій добрий погляд промінець ласкавий… 

Під час навчання в Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка  на факультеті журналістики, майбутній поет брав участь у студентському театрі, відвідував літературну студію, якою керував письменник Юрій Мушкетик, а старостою був Василь Симоненко. Великий вплив на його становлення як поета-пісняра справив Андрій Малишко.
Вадим Крищенко згадує: «Один із перших своїх поетичних зошитів я віддав читати Андрію Малишку. По якомусь часові приходжу до нього і з хвилюванням запитую: «Андрію Самійловичу, ну як?.. У відповідь чую: «Твої вірші, Вадиме, як пісня». Я тоді подумав: «А це добре, чи погано?» Тільки через багато років по тому зрозумів, що великий Майстер, який сам прекрасно писав пісні, зумів розгледіти в поетові-початківцеві цю схильність до пісні».

Після закінчення університету Вадим Крищенко певний час перебував на журналістській роботі. У 1963 році побачила світ перша збірка поезій «Тепла прорість». Нині поетичний ужинок Вадима Крищенка становить більше 30 збірок: «Щирість»(1966), «Зустрічі з літом» (1971), «Допоки живу»(1985),  «Дзвонар&raquoraquo; (1998), «Спаси мене, пісне» (2001) та ін.

Окремо слід виділити збірки поезій для дітей. Збірочка віршів для дошкільнят «Паперові човники», яка вийшла у 1972 році була першою спробою в дитячій літературі Вадима Дмитровича. Ця збірочка сподобалась читачам, власне, маленьким слухачам та вихователям, і це надихнуло Крищенка писати вірші для дітей і далі. З-під його пера вийшли такі збірки віршів для дошкільників, як «Сонячне яблучко» (1973), «Ласкаві промінці» (1975), «Завтра в школу» (1978). Для дітей  Вадим Дмитрович створив і художній нарис «У містечку чудес» (1977), в якому цікаво розповів про виставку досягнень народного господарства України.

Поетична палітра Вадима Крищенка воістину багата. У його дивосвіті любов до сонця і хліба, до батьків і друзів, до України, філософське осмислення людського буття, звеличення любові і добра. У поезії &llaquo;Я низький — без неба» автор піднімається до широких філософських узагальнень, знаходить точні і свіжі образи, в яких відбито любов до Вітчизни. 

Я низький — без неба,
Я вузький – без поля,
Без кохання й дружби
Згіркне моя доля.

Як без мрій – без сонця
І дощів навскісних.
Я глухий – без мови,
Мовчазний без пісні.

Без Дніпра – мілкий я,
У піски затертий.
А без Батьківщини –
Я навіки мертвий. 

Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Краса природи надихає на творчість, запалює  любов до людей, бажання робити добро. І тільки людина, чуйна серцем, душевно багата, може по-справжньому бачити і відчувати красу природи. Саме такою людиною і є Вадим Крищенко. Його вірші «В майстерні природи багато є дива», «А весна в зеленій  повені», «Листопад», «Сонет осені», «Загадка зеленого дня», які увійшли до циклу «У дзеркалі роси&raqraquo;, ніжні і пристрасні, задушевні й мелодійні. 

Дощі багряні листопаду,
Полинний присмак на губах,
Я звала радість на пораду,
Але прийшла чомусь журба.
Та дайте я ще раз нап’юся
Із чаші дивної пори,
Вже відле
тіли білі гуси,
Забравши літа кольори.

Листопад, листопад —
Давня згадка у слові,
Як прощальна сльоза,
Як відлуння любові.
Листопад, листопад,
Я тобі не дозволю,
Прилетівши у сад,
Замести мою долю…..
                                 
(«Листопад»)
 

А ось як прочулено писав Вадим Крищенко про свій рідний край. 

…Рідний край –
Це помах для крила,
Рідний край –
Це промінь для тепла,
Рідний край –
Це сила молода,
Рідний край –
Це поклик до гнізда…
Рідний край»)
 

У творчості поета є ще одна тема, пов’язана зі словом, яке входить у життя кожного із нас непомітно, бо не пам’ятаємо цієї миті, та вбирає в себе усе найрідніше, наймиліше, найдорожче…Слово це батьки.         

Батько і мати,
два сонця гарячих,
Що нам дарують надію й тепло.
Батько і мати, у долі дитячій
Треба щоб кривди між них не було
Батько і мити») 

Поетичне слово і пісня давно поєдналися в творчості поета. Як зізнається Вадим Дмитрович, іноді починає писати вірші, а виходить пісня або навпаки. В творчому доробку поета є різні пісні — для хорового і сольного виконання. Особливо плідно працює Вадим Крищенко на широтах естрадної пісні. У співдружності з композиторами І. Покладом, В. Філіпченком, О. Осадчим та іншими  народилися такі пісні: «Хай щастить вам, люди добрі!», «Молитва за Україну», «Де знайти чарівну квітку», «Білі нарциси», «Рідна хата» та інші. Виконавцями їх були і є провідні артисти нашої держави: Раїса Кириченко, Софія Ротару, Василь Зінченко, Оксана Білозір, Віктор Шпортько, Микола Гнатюк, Іво Бобул, Лідія Сандулеса. Окремі пісні виконують відомі пісенні гурти: «Соколи», «Козацькі забави», «Явір», «Свитязь», «Дзвони».  

Про невичерпний пісенний набуток  Вадима Крищенка, зазначав Юрій Мушкетик. «Тонкий поліфонічний лірик і один з найщиріших нині поетів-піснярів – такою мені бачиться творча постать Вадима Крищенка в нашій літературі. Якось тихо і непомітно, не вистоюючи в чергах за різними преміями та нагородами, він однак, став улюбленим поетом для багатьох, а це, повірте мені, вдається одиницям. Чого варта його пісня «Кришталеві чаші», яка воістину стала народною. Українське єство ніколи і ніде не зраджувало поета, що мені особисто дуже близьке в його творчості. Та що представляти митця, який і так добре знаний всіма…Скажу лише — вчитайтеся в поетичні рядки Вадима Крищенка, побудьте з ним хоч якусь мить наодинці — і ви відчуєте, що його слово, його думка можуть перероджуватись у радість і гнів, можуть ставати трепетними і глибокими почуттями, які довго залишаються в людському серці». 

Заслужений діяч мистецтв України Вадим Крищенко неодноразово ставав переможцем престижного конкурсу сучасної української пісні «Пісенний вернісаж», який щорічно проводиться в Національному палаці «Україна». У 2007 році композитор, поет-пісенник Вадим Крищенко був відзначений орденом «За заслуги»  II ступеня.                   

Сьогодні Вадим Крищенко «дійшов свого зросту і сили». Його внесок у сучасну поезію значний і вагомий. Думається, що він нас порадує ще великою кількістю ліричних поезій і подарує нам свої пісні.Отож, любі друзі, читайте, насолоджуйтесь і переймайте закладену в його творах глибинну мудрість.

Видання творів Вадима Крищенка з фонду Житомирської обласної бібліотеки для дітей

Про життя та творчість Вадима Крищенка