Крищенко Вадим Дмитрович | Бібліотека
 
22.06.2017
Проект «Європейське місто Житомир – очима дітей».
21.06.2017
Інновації з банку професійних ідей
200-125 300-115 200-105 200-310 640-911 300-075 300-320 300-360 642-998 QV_DEVELOPER_01 400-101 700-501 117-201 70-696 700-505 600-199
 
Безпечний Інтернет  


 

 
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

НБУ для дітей  

 

 

 

 

 

 

  

 

  Освіта в Україні

 

 

Группы раннего развития детей Долоньки

 

 

Веселые обучалки, развивающие игры, потешки и скороговорки

 

 

 




  

Городские, областные, национальные, электронные библиотеки всего мира!

 


 

Вадим Крищенко

(Народився 1.04.1935)

 

Митцю не треба нагород,
Його судьба нагородила.
                              Ліна Костенко
 

Так збіглося, що Вадим Дмитрович народився у День гумору, 1 квітня 1935 року в Житомирі. Тепер, крізь призму часу, можна стверджувати такий символічний збіг виявився щасливим у його творчій долі, але батькам Вадима тоді було не до жартів. Вони обидва навчалися у педінституті (у той час інституті соціального виховання), тож перші роки Вадима минули на берегах мальовничої річки Хомори у бабусі з дідусем у селі Глибочок Баранівського району на Житомирщині в оточенні незайманої поліської природи. Саме вони з добрим баченням світу і безмежною любовю землі благодатно вплинули на формування поетичного світогляду майбутнього поета, про що він потім буде прочулено писати:            

Земля батьків не слово, не умовність,
А істина велика і проста.                
Це отчий дім, невищерблена совість,
Могила діда в затінку хреста.
Земля батьків»)


І дивляться вікна у вечір незряче
У бабиній хаті…Пустіє пітьма
Ніхто не голосить і навіть не плаче,
Хоч баби Уляни на світі нема…

Жила, ніби роки на вузлик мотала,
Жила, як жилось, — без прокльонів і зла.
І пусто очам, коли баби не стало.
І наче поменшало в світі тепла.

Бадилля городнє зросте і зів’яне…») 

Запам’ятались хлопчині важкі роки фашистської окупації без «золотого як сонечко, хліба» і «зачовгані калоші — супутники дитячих літ». Пізніше з’являться вірші про ті воєнні роки, які Вадим Крищенко об’єднає у цикл «Відлуння». Після повернення батька з фронту Крищенки оселилися в Житомирі. Батько працював директором середньої школи № 1 на Мальованці, а згодом— у школі № 23, яку й закінчив Вадим. Коли йому виповнилося 14 років (навчався у сьомому класі), померла його мати. Скільки поезій присвячено цій найдорожчій людині: «Говорить мати», «Слово про матір», «Наодинці з матір’ю» та багато інших. 

О, я і досі чую ніжну руку
І мамин голос: &laqlaquo;Хлопчику, не плач…»
І люта кривда немощною стала
Супроти материнської любові.
Матусенько…
З далеких літ приніс
Твій добрий погляд промінець ласкавий… 

Під час навчання в Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка  на факультеті журналістики, майбутній поет брав участь у студентському театрі, відвідував літературну студію, якою керував письменник Юрій Мушкетик, а старостою був Василь Симоненко. Великий вплив на його становлення як поета-пісняра справив Андрій Малишко.
Вадим Крищенко згадує: «Один із перших своїх поетичних зошитів я віддав читати Андрію Малишку. По якомусь часові приходжу до нього і з хвилюванням запитую: «Андрію Самійловичу, ну як?.. У відповідь чую: «Твої вірші, Вадиме, як пісня». Я тоді подумав: «А це добре, чи погано?» Тільки через багато років по тому зрозумів, що великий Майстер, який сам прекрасно писав пісні, зумів розгледіти в поетові-початківцеві цю схильність до пісні».

Після закінчення університету Вадим Крищенко певний час перебував на журналістській роботі. У 1963 році побачила світ перша збірка поезій «Тепла прорість». Нині поетичний ужинок Вадима Крищенка становить більше 30 збірок: «Щирість»(1966), «Зустрічі з літом» (1971), «Допоки живу»(1985),  «Дзвонар&raquoraquo; (1998), «Спаси мене, пісне» (2001) та ін.

Окремо слід виділити збірки поезій для дітей. Збірочка віршів для дошкільнят «Паперові човники», яка вийшла у 1972 році була першою спробою в дитячій літературі Вадима Дмитровича. Ця збірочка сподобалась читачам, власне, маленьким слухачам та вихователям, і це надихнуло Крищенка писати вірші для дітей і далі. З-під його пера вийшли такі збірки віршів для дошкільників, як «Сонячне яблучко» (1973), «Ласкаві промінці» (1975), «Завтра в школу» (1978). Для дітей  Вадим Дмитрович створив і художній нарис «У містечку чудес» (1977), в якому цікаво розповів про виставку досягнень народного господарства України.

Поетична палітра Вадима Крищенка воістину багата. У його дивосвіті любов до сонця і хліба, до батьків і друзів, до України, філософське осмислення людського буття, звеличення любові і добра. У поезії &llaquo;Я низький — без неба» автор піднімається до широких філософських узагальнень, знаходить точні і свіжі образи, в яких відбито любов до Вітчизни. 

Я низький — без неба,
Я вузький – без поля,
Без кохання й дружби
Згіркне моя доля.

Як без мрій – без сонця
І дощів навскісних.
Я глухий – без мови,
Мовчазний без пісні.

Без Дніпра – мілкий я,
У піски затертий.
А без Батьківщини –
Я навіки мертвий. 

Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Краса природи надихає на творчість, запалює  любов до людей, бажання робити добро. І тільки людина, чуйна серцем, душевно багата, може по-справжньому бачити і відчувати красу природи. Саме такою людиною і є Вадим Крищенко. Його вірші «В майстерні природи багато є дива», «А весна в зеленій  повені», «Листопад», «Сонет осені», «Загадка зеленого дня», які увійшли до циклу «У дзеркалі роси&raqraquo;, ніжні і пристрасні, задушевні й мелодійні. 

Дощі багряні листопаду,
Полинний присмак на губах,
Я звала радість на пораду,
Але прийшла чомусь журба.
Та дайте я ще раз нап’юся
Із чаші дивної пори,
Вже відле
тіли білі гуси,
Забравши літа кольори.

Листопад, листопад —
Давня згадка у слові,
Як прощальна сльоза,
Як відлуння любові.
Листопад, листопад,
Я тобі не дозволю,
Прилетівши у сад,
Замести мою долю…..
                                 
(«Листопад»)
 

А ось як прочулено писав Вадим Крищенко про свій рідний край. 

…Рідний край –
Це помах для крила,
Рідний край –
Це промінь для тепла,
Рідний край –
Це сила молода,
Рідний край –
Це поклик до гнізда…
Рідний край»)
 

У творчості поета є ще одна тема, пов’язана зі словом, яке входить у життя кожного із нас непомітно, бо не пам’ятаємо цієї миті, та вбирає в себе усе найрідніше, наймиліше, найдорожче…Слово це батьки.         

Батько і мати,
два сонця гарячих,
Що нам дарують надію й тепло.
Батько і мати, у долі дитячій
Треба щоб кривди між них не було
Батько і мити») 

Поетичне слово і пісня давно поєдналися в творчості поета. Як зізнається Вадим Дмитрович, іноді починає писати вірші, а виходить пісня або навпаки. В творчому доробку поета є різні пісні — для хорового і сольного виконання. Особливо плідно працює Вадим Крищенко на широтах естрадної пісні. У співдружності з композиторами І. Покладом, В. Філіпченком, О. Осадчим та іншими  народилися такі пісні: «Хай щастить вам, люди добрі!», «Молитва за Україну», «Де знайти чарівну квітку», «Білі нарциси», «Рідна хата» та інші. Виконавцями їх були і є провідні артисти нашої держави: Раїса Кириченко, Софія Ротару, Василь Зінченко, Оксана Білозір, Віктор Шпортько, Микола Гнатюк, Іво Бобул, Лідія Сандулеса. Окремі пісні виконують відомі пісенні гурти: «Соколи», «Козацькі забави», «Явір», «Свитязь», «Дзвони».  

Про невичерпний пісенний набуток  Вадима Крищенка, зазначав Юрій Мушкетик. «Тонкий поліфонічний лірик і один з найщиріших нині поетів-піснярів – такою мені бачиться творча постать Вадима Крищенка в нашій літературі. Якось тихо і непомітно, не вистоюючи в чергах за різними преміями та нагородами, він однак, став улюбленим поетом для багатьох, а це, повірте мені, вдається одиницям. Чого варта його пісня «Кришталеві чаші», яка воістину стала народною. Українське єство ніколи і ніде не зраджувало поета, що мені особисто дуже близьке в його творчості. Та що представляти митця, який і так добре знаний всіма…Скажу лише — вчитайтеся в поетичні рядки Вадима Крищенка, побудьте з ним хоч якусь мить наодинці — і ви відчуєте, що його слово, його думка можуть перероджуватись у радість і гнів, можуть ставати трепетними і глибокими почуттями, які довго залишаються в людському серці». 

Заслужений діяч мистецтв України Вадим Крищенко неодноразово ставав переможцем престижного конкурсу сучасної української пісні «Пісенний вернісаж», який щорічно проводиться в Національному палаці «Україна». У 2007 році композитор, поет-пісенник Вадим Крищенко був відзначений орденом «За заслуги»  II ступеня.                   

Сьогодні Вадим Крищенко «дійшов свого зросту і сили». Його внесок у сучасну поезію значний і вагомий. Думається, що він нас порадує ще великою кількістю ліричних поезій і подарує нам свої пісні.Отож, любі друзі, читайте, насолоджуйтесь і переймайте закладену в його творах глибинну мудрість.

Видання творів Вадима Крищенка з фонду Житомирської обласної бібліотеки для дітей

Про життя та творчість Вадима Крищенка