Колесник Микола Петрович | Бібліотека
 
22.06.2017
Проект «Європейське місто Житомир – очима дітей».
21.06.2017
Інновації з банку професійних ідей
200-125 300-115 200-105 200-310 640-911 300-075 300-320 300-360 642-998 QV_DEVELOPER_01 400-101 700-501 117-201 70-696 700-505 600-199
 
Безпечний Інтернет  


 

 
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

НБУ для дітей  

 

 

 

 

 

 

  

 

  Освіта в Україні

 

 

Группы раннего развития детей Долоньки

 

 

Веселые обучалки, развивающие игры, потешки и скороговорки

 

 

 




  

Городские, областные, национальные, электронные библиотеки всего мира!

 


 

Колесник портрет 1Микола Петрович Колесник (Колесников)

(1922–1999)

Український прозаїк Микола Колесник — різностороння особистість, лікар високої кваліфікації і справжній інтелігент впродовж 33-х років жив і працював у Житомирі. Він був помітним явищем у духовному житті міста.

Микола Петрович Колесник (Колесников) народився 6 жовтня 1922 р. в с. Фрунзе Слов’яносербського р-ну Луганської обл. в сім’ї робітника-залізничника. Під час війни залишився на окупованій території, вчителював. Після визволення Луганщини від німецько-фашистських окупантів був санітаром і фельдшером на фронті, отримав поранення. Нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни 2-го ступеню та медалями.

Драмою для Миколи Колесника, яка наклала відбиток на все його життя, стало те, що після повернення з фронту він був репресований на 10 років і в сорокові та п’ятдесяті роки перебував у таборах Сибіру. Потому навчався у Харківському медичному інституті, який закінчив у 1962 році. У 1963 р. був реабілітований за відсутністю доказів обвинувачення.

Після закінчення навчання працював лікарем-невропатологом у м. Краснограді Харківської обл.

Була й інша лінія життя Миколи Колесника, яка невіддільна від біографічної, – це літературна творчість. Перші його оповідання і повісті з’являються у харківському журналі «Прапор» (нині «Березіль») ще під час навчання – в 1959 р. До першої повісті «Тінь минулого» (опублікував її журнал «Прапор») написав тепле переднє слово знаний прозаїк Петро Панч. Харківські літератори-початківці по-доброму заздрили молодому автору повісті, по-батьківськи підтриманої відомим художником слова. Згодом ім’я письменника прописалось на шпальтах «Вітчизни», «України», «Сільських вістей», «Літературної України», його творчість помічають і читач, і критика.

Цікава віха в житті письменника: коли він навчався в Харкові, а потім працював лікарем у м. Краснограді, тривалий час очолював Харківське обласне літературне об’єднання. Брав активну учать в обговоренні доробку молодих літераторів, чимало писав сам.

У 1962 р. окремою книжкою виходить повість «Коли розвіється туман». Уже у наступному році письменник видає збірку оповідань «На перегоні». Протягом 1966-1967 рр. з’являються роман «Світ клином» та збірка повістей і оповідань «До своїх». У 1964 р. М. Колесника було прийнято у члени Спілки письменників тодішнього Союзу.

З 1966 р. Микола Петрович жив і працював у Житомирі. Наш земляк, відомий український письменник Євген Концевич (1935-2010), розповідав: «Лише з часом, коли деякі колеги познайомились з Миколою ближче і коли він розповів деяким із них про своє горепашне життя, скажімо, для Бориса Тена (1897-1983) і його оточення та розповідь стала своєрідною перепусткою до взаємної прихильності і, навіть, приязні». М. П. Колесник став очолювати секцію прози при Спілці письменників Житомирщини та обласну організацію «Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих». У Житомирі з’явився ряд його романів, які за своїми художніми якостями, образами героїв зі складними долями, порушеними морально-етичними проблемами, увагою до загальнолюдських цінностей прийшлися до душі і серця читачів. Персонажі його книг – це в основному люди найгуманнішої професії – медики. Вони у творах М. Колесника борються за людське довголіття, високу мораль і етику лікаря, професіоналізм і дотримання клятви Гіппократа. Саме про це розповідає і роман «Діти Асклепія».

Своїй рідній Луганщині присвятив М. Колесник роман «Над Луганню». Використавши документальні свідчення, автор художньо відтворив складні події періоду Великої Вітчизняної війни, що відбувалися у цьому шахтарському краї, доторкнувся витоків всенародного подвигу боротьби з фашизмом. Цей роман високо оцінив О. Т. Гончар (1918-1995): «Дякую вам за книжку. По-моєму, це добрий набуток сучасної української прози» (1982 р.).

Творчим здобутком письменника став роман «У тенетах». Це широко сюжетний твір про долю юнака-романтика Андрія Мостового, який хотів стати лікарем та йому довелося побувати на війні, а потім пройти крізь муки та страждання сталінських таборів, проте він залишився чесною і совісною людиною. Знаючи біографію М. Колесника, можна впевнено назвати цю книгу романом-сповіддю її автора, ототожненим з головним персонажем твору. На жаль, за життя письменнику не судилося побачити свій роман «У тенетах» надрукованим. Він вийшов вже у 2004 р.

У 2012 році в Житомирі вийшла з друку його збірка оповідань для дітей шкільного віку «Урок милосердя». «Художньою педагогікою» назвав Петро Білоус, доктор педагогічних наук, професор, оповідання, що увійшли до збірки. Тут особливого значення автор надає тонким питанням дитячого виховання. На переконання письменника, виховує не словесне наставляння на «правильні» вчинки і поняття, а саме життя, яке ставить перед хлопчиком чи дівчинкою певну проблему, яку слід вирішувати. Вихід із ситуації підказують вчинки інших людей, критерієм яких є налаштованість на добро і милосердя. М. Колесник намагався по-художньому дослідити витоки людського характеру ще в дитячу пору його становлення. І робив це як письменник професійно та переконливо.

Для Миколи Колесника «житомирський період» творчості був найпліднішим. Письменник завжди перебував у центрі літературного життя нашого краю. Навіть його зовнішній вигляд, його то пристрасні, то розважливо-мудрі роздуми на літературних зібраннях видавали в ньому класичний образ письменника, котрий досить серйозно ставиться до своєї місії – нести в слові добро людям. З добром і лагідною усмішкою приходив він до робітників та школярів, до колег-медиків і в студентську аудиторію. Й водночас був скромним, заглибленим у себе, уважним до співрозмовника та щирим у спілкуванні. Таким і пам’ятають його всі, хто мав щастя знати у своєму житті цю людину, лікаря й письменника.

Помер Микола Петрович Колесник 6 лютого 1999 року у Житомирі. Поховано його в с. Волиці Сінгурівської сільради Житомирського району.

Творчість М. П. Колесника засвідчує, що це був невтомний трудівник у царині української літератури XX ст. Його вагомий творчий спадок не залишається поза увагою і нинішнього покоління. Твори перекладено російською, молдавською, чуваською мовами.

Світлини із сімейного архіву Миколи Колесника, які надала Марія Леонтієвна Колесникова — дружина письменника, можна переглянути на блозі Творча стежинка.

Твори Миколи Колесника. Про письменника та його творчість