Пасічник Михайло Павлович | Бібліотека
 
11.12.2017
Інформхвилинки «Права та обов’язки, малята, ви повинні добре знати»
08.12.2017
Новорічна іграшкова скринька
200-125 300-115 200-105 200-310 640-911 300-075 300-320 300-360 642-998 QV_DEVELOPER_01 400-101 700-501 117-201 70-696 700-505 600-199

 

 
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

НБУ для дітей  

 

 

 

 

  

 

  Освіта в Україні

 

 

Группы раннего развития детей Долоньки

 

 

Виртуальный музей живописи, скульптуры, архитектуры, фотоискусства

 

 

 


Михайло Павлович Пасічник

Український поет і прозаїк, сатирик і публіцист, видавець і журналіст, голова обласної організації Національної спілки письменників України, автор понад двох десятків книг – усе це – наш талановитий земляк Михайло Павлович Пасічник.

Народився 4 квітня 1953 року в селі Половецькому Бердичівського району на Житомирщині. Батько – Павло Костянтинович Пасічник, корінний половчанин, учасник Великої Вітчизняної війни, нагороджений орденами й медалями, все своє життя був малярем і займався лозоплетінням; мама – дівоче прізвище Надія Омелянівна Головач, родом з села Татарнівка (нині Озерянка) Житомирського району, під час війни шістнадцятирічною була вивезена на важкі роботи до Німеччини. У 1959 році пішов до першого класу Половецької середньої школи, яку закінчив у 1970 році.

Перші вірші написав у 1968 році, а надрукував у 1970 році, коли був десятикласником («Радянська Житомирщина», «Комсомольська зірка»). Своїм літературним вчителем вважає відомого українського поета-лірика Михайла Клименка, йому завдячує своїми дебютними публікаціями та виходом у світ першої книжки «Робота». Окрім Клименка Михайла Пасічника підтримували письменники Степан Олійник, Платон Воронько, Абрам Кацнельсон, Михайло Слабошпицький.

Після закінчення школи вступив до Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка, філологічний факультет якого закінчив у 1974 році. Два роки працював учителем української мови та літератури в Дубрівській середній школі Олевського району. Окрім віршів, готував для періодики матеріали на теми виховання, друкувався в місцевих та республіканських газетах, журналах. У 1975 році у видавництві «Молодь» вийшла збірка віршів «Робота», за яку поета було прийнято у 1977 році до Спілки письменників України й Радянського Союзу.

У 1976 році Михайло Пасічник переїздить до Бердичева, стає кореспондентом газети «Радянський шлях», а згодом – завідувачем відділу листів і масової роботи, відповідальним секретарем.

У 1979 році здібного поета й журналіста запрошують на роботу в редакцію обласної молодіжної газети «Комсомольська зірка», в якій він працював завідувачем відділу шкіл та студентської молоді по 1983 рік. Навесні того ж року письменник повністю перейшов  на відповідальну роботу керівника обласного літературного об’єднання. Працював також у Бердичеві відповідальним секретарем газети «Радянський шлях». У цій газеті Михайло Пасічник був також завідувачем відділів культури й моралі, політичного життя, заступником редактора.

З 2000 року почав активно займатися видавничою діяльністю. У різні роки виходять наступні книги поета – «Право на дорогу», «Робочий день бджоли», «Хлібні заповіти» та інші. Друкувався в багатьох газетах та журналах України, зарубіжних країн – Росії, Киргизії, Таджикистану, Чехії, Болгарії, США тощо.

За книжку віршів «Право на дорогу» (1981 рік) удостоєний обласної літературної премії імені М. Шпака. Наступні книги брали участь у конкурсах на здобуття республіканських премій імені П. Усенка та М. Островського як помітні явища в українській літературі 80-х років.

Михайло Пасічник разом із композиторами написав більше десятка пісень, окремі з яких стали популярними («Мій песик», «Люблю-кохаю» та ін.). Має також прозові твори, книжечки для дітей. Частина його оповідань в різні роки друкувалася в обласних газетах («Гельові чоботи», «Дрова» тощо), свого маленького читача знайшли збірочки віршів «Жива книжечка» та «Василькові посівайки».

Останнім часом успішно працює в жанрі гумору та сатири. Брав участь у гумористичних гала-концертах в Національному палаці культури «Україна». За збірку гумору та сатири «Вказівний перст жони» удостоєний літературної премії імені Василя Юхимовича.

Письменник завжди серед людей, багато сил віддає громадській роботі. Він був першим у Бердичеві головою міськрайонної організації Всеукраїнського Товариства «Просвіта», багато років обирався членом ради Житомирської  обласної письменницької організації, кілька років був заступником голови, а з 2007-го очолює обласну організацію Національної спілки письменників України.

За книгу «Меди молодих медитацій» у 2010 році Михайло Пасічник став лауреатом Всеукраїнської літературної премії імені Олександра Олеся.

У 2012 році – удостоєний звання «Почесний громадянин Бердичівського району».

У 2015 році – нагороджений Міжнародною літературною премією імені Івана Кошелівця журналу «Соборність» за поетичність «То – біла гарячка Росії».

У 2015 році Михайло Пасічник став дипломантом Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Степана Руданського за книгу «Бджолині вибори».

У 2016 році з нагоди 25-ої річниці Незалежності удостоєний почесного звання «Заслужений діяч мистецтв України».

Сьогодні Михайло Пасічник активно працює на літературній ниві, багато уваги приділяє творчій молоді, його часто можна побачити й почути в студентських аудиторіях, учнівських класах, відстоює самостійність у житті й творчості, здатність насолоджуватися тим, що сам зробив і створив.

Твори письменника, які є у фонді Житомирської обласної бібліотеки для дітей

Література про життя та творчість Михайла Павловича Пасічника