Михайлівська вулиця | Бібліотека
 
17.09.2019
Казковий серпантин Марії Пономаренко
10.09.2019
«ТВОРЧІ КАНІКУЛИ»
200-125 300-115 200-105 200-310 640-911 300-075 300-320 300-360 642-998 QV_DEVELOPER_01 400-101 700-501 117-201 70-696 700-505 600-199

 

 
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

НБУ для дітей  

 

 

 

 

  

 

  Освіта в Україні

 

 

Группы раннего развития детей Долоньки

 

 

Виртуальный музей живописи, скульптуры, архитектуры, фотоискусства

 

 

 


Прогулюючись Михайлівською, більшість з нас, напевне, і не уявляє, що ця вулиця з огляду на вік міста зовсім і не стара, бо «перевдяг­нулася» у сучасну архі­тектурну одежину якихось 130 років тому. Михайлівська вулиця виникла як сільська дорога у приміському по­селенні старообрядців-пилипонів. Європей­ського обличчя вулиця стала набувати у другій половині XIX ст. — на початку ХХ ст., коли на місці маленьких сільських будиночків колишнього поселення старообрядців розпочали суцільну рядову забудову 2-3-поверховими будинками. Ініціатором реконструкції центральної частини міста і, зокрема, забудови Михайлівської вулиці був тодішній Волинський губернатор Микола Петрович Синельников.

На розі Михай­лівської і вул. Бориса Лятошинського у 1936 році шляховики, готуючи дорогу під асфальтне покриття, знайшли на глибині півтора мет­ри непошкоджену дубову гать. Нею візники долали непрохідне болото, котре тягнулося вбік старого міста від берегів велико­го Хлугового озера. Його плесо на місці нинішньо­го Житнього ринку аж до початку XX ст. вабило любителів полювання на качок, а також майстрів з виготовлення кошиків із лози (хлуга). Немає вже давно ані озера, ані болота, які поступово висушили за проектом житомирського інженера Милова.

З того часу Михайлівській вулиці довелося часто змі­нювати свою «топонімічну одежину». Була вона і Пилипонівською, і (з 1888 року) Ми­хайлівською — за ім’ям кам’яного Михайлівсько­го храму, збудованого на землях садиби, придбаної у родини Скальковських житомирським купцем II гільдії Михайлом Хаботіним. До речі, саме у цій садибі народився видат­ний вчений-історик, до­слідник Запорізької Січі, академік Аполлон Скальковський.

Вигляд вулиці Михайлівської наприкінці ХІХ ст. Ю. Дубінін, заслужений художник України.

Вигляд вулиці Михайлівської наприкінці ХІХ ст. Ю. Дубінін, заслужений художник України.

Потім Михайлівську примусили бути вулицею Рад, а за часів нацистсь­кої окупації — носити ім’я Герінга; з 1942 року її перейменували на Малу Коростенську. Після виз­волення Житомира вона знову стала вулицею Міськради, а з 1957 року її охрестили вулицею Рад. Хоча житомиряни все одно називали її Михайлівсь­кою, допо­ки 1991 року, тоді ж, коли відроджено храм архангела Михаїла, міська рада повернула їй, хоч і не перше, але історичне ім’я.

На Михайлівській збереглося чимало пам’яток історії та архітектури. З вулицею пов’я­зані імена багатьох видатних людей. Це, наприклад, славні українці: композито­ри Михайло Скорульський, Віктор Косенко та Борис Лятошинський, драма­тург Іван Кочерга, актори Амвросій Бучма та Наталія Ужвій, талановитий маляр і поет Максиміліан Волошин, гордість української нації — поети Леся Українка та Микола Зеров, композитор, поет і диригент Іван Сльота…

Ще з кінця XIX ст. Ми­хайлівська була центром дозвілля і торгівельним центром міста. Тут, на перших поверхах будинків, що вишикували­ся вздовж хідників, немов солдати у почесній варті, діяли 56 магазинів і мага­зинчиків, кафе, ресторан­чиків, кінотеатри, готелі, майстерні… На кожному кроці вулиці пульсувало життя. Для житомирян на початку минулого століт­тя вже не були новиною сінематографи «Люкс» або «Рим» (тепер кінотеатр ім. Івана Франка), в яких таперами (тобто супроводжувачами німих фільмів) були згодом ві­домі українські музикан­ти Михайло Скорульський та Віктор Косенко. Але хто з глядачів звертав на них особливу увагу? Як, власне, і на худорлявого, спортивної статури висо­кого юнака — гімназиста Михайла Усановича, сина власника «Люксу», — який вибігав щоранку парад­ними сходами їхнього будинку на Михайлівсь­ку, прямуючи до Першої чоловічої гімназії. Хто міг знати про те, що той юнак згодом стане соратником першого президента Всеукраїнської Академії наук Володимира Вернадського, а потім вченим-хіміком із світовим ім’ям?

Вигляд вулиці Михайлівської на початку ХХ ст. Ю. Дубінін, заслужений художник України.

Вигляд вулиці Михайлівської на початку ХХ ст. Ю. Дубінін, заслужений художник України.

Михайлівська на кожному кроці «дихає істо­рією». Хто не знає в Житомирі будинок «короля рукавичок» (вул. Михайлівська, 8) на розі вулиць Михайлівської і Бориса Лятошинського! Гарна триповерхова споруда у стилі модернізованої готики привертає нашу увагу вдало знайденими пропорціями, оригінальною формою вікон, багатою пластикою фасаду. І це незважаючи на те, що будинок споруджений із звичайної цегли. Будинок, побудований житомирським фабрикантом Гілярієм Трибелем, — пам’ятка архітек­тури та історії. У ньому знахо­дилась редакція газети «Робітник», в якій працював видатний український письменник і драматург Іван Кочерга. Тут, у губернському з селянських справ присутствії за проханням бать по справах селян Волині бувала геніальна поетеса Леся Українка. Втім, цікавою є особистість й самого влас­ника будинку. Адже Гілярій Трибель зміг так поставити свій бізнес із виробництва лайко­вих рукавичок, що вони користувалися сла­вою у всій Європі.

На місці будинку по вул. Михайлівській, 21 була садиба, в якій народив­ся і виріс видатний український історик, дослідник козацької минувшини України, який знайшов унікальний архів Запорізької Січі, академік Аполлон Скальковський. На підставі знайдених ним матеріалів академік Дмитро Яворницький написав фундаментальні праці про історію українсько­го козацтва.

До 1130-ї річниці від дня заснування міста Житомира вийшла книга краєзнавця Георгія Мокрицького про історію вулиці Михайлівської. Ілюстрований путівник містить рідкісні фотографії вулиці, зроблені в різні роки, маловідомі історичні факти, розповіді про історичні будинки та про відомих людей, які бували в будинках, розташованих на цій вулиці. Як розповів Георгій Мокрицький, матеріали з історії вулиці Михайлівської розпочинав збирати ще з Миколою Кострицею, з яким планували видати книгу, присвячену головній пішохідній вулиці Житомира.

«Михайлівська один в один повторює ха­рактер свого міста: вона скромна, і на пер­ший погляд, непоказна, але ошатна, близька за масштабом людині. Вона, наче вітальня у затишній квартирі старої інтелігентної сім’ї. Тут всього потроху, в міру, зі смаком. Може­те, якщо хочете, назвати її візитівкою Жито­мира. Можете — житомирським «Монпарнасом» або «Дерибасівською». Адже тут-таки на початку XX століття діяли театри і концертні зали, лунала музика, вабили до себе городян виставки творів живопису, кінотеатри!.. Пройдемося разом зі мною улюбленою Михайлівською, прислухаймося до її історії, а насамкінець – заглянемо в її майбутнє.»… 
Георгій Мокрицький

Радимо кожному житомирянину прочитати цю книжку, в якій автор закликає любити своє рідне місто. Ви можете знайти її на полицях нашої бібліотеки.


За джерелами:

Костриця Микола. Церква Святого архистратига Михаїла : Михайлівський собор / М. Ю. Костриця, Г. П. Мокрицький ; худож. В. В. Олійник. — Житомир : Житомирський вісник, 1991. — 31 с. : іл., фот. — Бібліогр.: с. 31.

Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький, Георгій Павлович ; худож. В. Кондратюк [та ін.]. — Житомир : Волинь, 2007. — 640 с. : іл., фот., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомир. Пам’ятки рідного міста. Вип. 1). — Бібліогр.: с. 633-638. – 966-690-84-Х.

Мокрицький Георгій Павлович. Душа і серце Житомира : наша рідна Михайлівська : іл. путівник пам’ятними місцями вулиці / Мокрицький, Георгій Павлович ; фот. Г. П. Мокрицького [та ін.]. — Житомир : Волинь, 2014. — 32 с. : фотоіл. — Б. т. — ISBN 978-966-690-179-1.

Мокрицький Георгій Павлович. Танго з минулим : неординарні постаті в історії Житомира : іст.-краєзн. та біогр. іл. есе-дослідж. / Мокрицький, Георгій Павлович. — Житомир : Волинь, 2014. — 415 с. : іл., портр. — Бібліогр.: с. 363-391. — ISBN 978-96-690-170-8.

Мокрицький Г. Минули часи… : [про історію та сьогодення вул. Михайлівської] / Г. Мокрицький // Новости по-житомирски. — 2010. – Сент. (№ 4). — С. 6.