Київська вулиця | Бібліотека
 
12.12.2018
У школі життєтворчості «Повір і відкрий себе»
12.12.2018
У мікрофон-студії «Кольорове слово»
200-125 300-115 200-105 200-310 640-911 300-075 300-320 300-360 642-998 QV_DEVELOPER_01 400-101 700-501 117-201 70-696 700-505 600-199

 

 
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

НБУ для дітей  

 

 

 

 

  

 

  Освіта в Україні

 

 

Группы раннего развития детей Долоньки

 

 

Виртуальный музей живописи, скульптуры, архитектуры, фотоискусства

 

 

 


Київська вулиця — одна з центральних магістралей міста, забудова на початку вулиці формувалась упродовж другої половини XVIII ст.—середини XIX ст.; на ділянці від вул. Московської до Привокзального майдану — у другій пол. ХІХ ст. Сучасна забудова сформувалася в 1960-70-х роках. Починається Київська від Соборного майдану, проходить через майдан Згоди, і закінчується на Привокзальному майдані. Довжина — 3,2 км. Виникла у XVII ст. зі шляху, що вів з Житомирського замку через Вереси, Гадзинку, Студеницю на місто Радомишль і далі на Київ. У XVIII ст. мала назву Великий шлях на Вереси, зустрічається також назва Дорога на село Вацьків. Названий шлях приблизно відповідав сучасній трасі Київської вулиці на ділянці від Соборного і до майдану Згоди, хоча тоді був більш звивистим, тобто місцями робив незначні повороти, обходячи природні перепони (болітця, невеличкі озера, пагорби тощо).

У 1810-х роках вулиця закінчувалася в районі нинішнього стадіону «Спартак». На цьому місці був встановлений міський шлагбаум. У процесі будівництва нового Брест-Литовського шосе, що здійснювалося у 1850-х роках, змінилася й траса Київської вулиці. Нове шосе увійшло в місто з Вацькова (Глибочиці) в районі нинішнього залізничного вокзалу, і вулиця отримала своє пряме продовження згідно з проектом Брест-Литовського шосе в цьому напрямку в бік центру.

У 1910-х роках передбачалось будівництво міської трамвайної лінії «Житомир-Київ», яка мала починатися на Київському шосе від сучасного Київського мосту. Але будівництво не було здійснено. У 1914 році через новопобудовану залізничну магістраль «Житомир-Коростень» було споруджено перший в Житомирі дерев’яний шляхопровід (нині Київський міст), замінений у повоєнні роки на залізобетонний і реконструйований в 1980 році. Міст, по суті, розділив Київську вулицю на дві частини: привокзальну і завокзальну.

До 70-х років ХХ ст. Київська вулиця на відрізку між сучасними майданом Згоди і Київським мостом ще зберігала параметри старого Брест-Литовського шосе (центральна проїжджа частина у вигляді вузького шосе по обидва боки обмежувалась двома рядами пірамідальної тополі, за якими ще діяли дренажні канави, а потім йшли місцеві проїзди). Шосе у такому чисто заміському вигляді починалось саме за вул. Східною, яка і була у XIX та на початку ХХ ст. офіційною міською межею Житомира. З 1974 по 1980-й роки згадана ділянка вулиці між сучасними майданами Згоди і Привокзальним була суттєво реконструйована і перетворена на бульвар. Центральною алеєю бульвару й слугувала власне колишня вузька проїжджа частина старого Брест-Литовського шосе, а полосами для руху — колишні полоси відведення з дренажними канавами вздовж старого шосе. У 1980 році алею посередині бульвару знесли і суттєво розширили проїзджу частину вулиці.

До початку XIX ст. вулиця мала назву Великий Вересівський Шлях, у 1800 році — відома під назвою Велика дорога на Радомишль, з початку XIX ст. до 1924 року – Київська (у середині XIX ст. на планах міста зустрічається назва Велика Київська вулиця). З 1920 по 1941 рік та з 1944 по 1991 рік — вул. ЛенінаУ 1942-43 рр., в період тимчасової німецько-фашистської окупації, мала назву вул. Рейхенау (Reichenaustrasse) – за прізвищем генерал-фельдмаршала Вермахту Вальтера Рейхенау. З 1991 року рішенням сесії міської ради вулиці було повернуто її історичну назву Київська вулиця. Історична назва є компасним то­понімом – вулиця веде в напрямку Києва і після Київського мосту переходить у Київське шосе, яке в 1992 р. виокремилося з вулиці Київської в самостійний топонімічний об’єкт.

 

 

ВУЛИЦЯ, ЯКІЙ 900 РОКІВ!


Наприкінці 18 ст. старовинна Київська вулиця ще не була вулицею, а являла собою звичайну заміську дорогу на Радомишль вже за містом. Житомир на той час закінчувався на межі нинішньої Театральної вулиці. Довжина вулиці складала 190 метрів. Вона починалася від перехрестя, де сходилися шляхи на Радомишль, Станишівку, Сінгури, Вільськ. На вулиці стояли впритул один до одного близько 20 будинків-кам’яниць. Тут знаходились також міське училище, поліцейська частина, лавки та будинки обивателів.

Немає сумніву в тому, що стара Київська вулиця (тепер Кафедральна) є найстарішою в місті.   І якщо зарахувати до її «стажу» й час, коли вона була основною дорогою до замку, то вік її зараз складає близько 900 років.

Звідки така точність? Справді, інколи важко відповісти, коли народилася та чи інша вулиця Житомира вже у нашому столітті чи навіть кілька десятків років тому. А допомогла цьому щаслива знахідка. І ще й яка!

КНЯЖА ПЕЧАТКА


У 1971 році під час риття траншеї на вулиці Кафедральній (тоді Комарова) було знайдено княжу печатку. Науковці встановили, що вона належала жінці київського князя Костянтина Всеволодовича і датується в межах 1205-1208 років. Звідси й така точність щодо віку вулиці. До того ж, як справедливо зазначає історик Іван Ярмошик, виявлення княжої печатки свідчить, що на рубежі 12-13 сторічь Житомир вже був населеним пунктом Київської землі. Щоправда, у зв’язку з просуванням міської забудови перш за все на схід (бо із заходу і півдня місто обмежували річки), у XIX сторіччі вулиця вже не вела на Київ.

Такі функції на себе перебрала інша вулиця, що утворилася з Радомишльської дороги. Певний час вона й називалася «Дорога на Радомишль». А коли стала повноцінною вулицею (перша чверть 19 сторіччя), сюди переїхала і сама назва «Київська»). Натомість старовинна Київська стала спочатку Замковою вулицею, а потім (друга половина 19 сторіччя) — Кафедральною — на честь кафедрального католицького собору св. Софії, повз який проходить вулиця.