До 100 річчя від дня народження М. Приймаченко (1909-1997) | Бібліотека
 
22.06.2017
Проект «Європейське місто Житомир – очима дітей».
21.06.2017
Інновації з банку професійних ідей
200-125 300-115 200-105 200-310 640-911 300-075 300-320 300-360 642-998 QV_DEVELOPER_01 400-101 700-501 117-201 70-696 700-505 600-199
 
Безпечний Інтернет  


 

 
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

НБУ для дітей  

 

 

 

 

 

 

  

 

  Освіта в Україні

 

 

Группы раннего развития детей Долоньки

 

 

Веселые обучалки, развивающие игры, потешки и скороговорки

 

 

 




  

Городские, областные, национальные, электронные библиотеки всего мира!

 


 

Творчий портрет «Експресія почуттів Марії Приймаченко» 

(до 100 річчя від дня народження М. Приймаченко (1909-1997), українського майстра народного декоративного розпису) 

 

                                                         "Роблю сонячні квіти, бо люблю людей, роблю на щастя людям, щоб квіти мої були, як саме життя народу".

                           М. Приймаченко

 

 Друзі! Сьогодні на всіх, хто завітав в наше об’єднання "Мистецький дивосвіт" чекає зустріч з творчістю талановитої української художниці, майстром народного декоративного розпису Марією Приймаченко.

Доля народної художниці тісно і невід­дільно пов’язана з рідною землею. Болотня Київської області — рідне село Марії Авксентівни Приймаченко. Тут вона народилася 12 січня 1909 року. Талант худож­ниці визнаний у всьому світі, її твори полонили глядачів у Парижі, Варшаві, Софії, Монреалі, Празі.

Творчість М. Приймаченко стала відомою від 1936 p., коли вперше у Києві на Всеук­раїнській виставці народного мистецтва були екс­поновані її малюнки "Звірі з Болотні". Саме тоді її запрошують до експериментальних майстерень при Київському музеї українського мистецтва. В цей час вона не лише малює, а й вишиває, захоплюється керамікою. У Музеї українського народного декоративного мистецтва зберігаються її керамічні вази, тарелі, прикрашені розписом із фантастичних звірів, птахів, казкових істот. Вона — Заслужений діяч мистецтв України, лау­реат Національної премії України ім. Тараса Шев­ченка 1966 р.

Світ образів Марії Приймаченко — казко­вий, чарівний, фантастичний. В основі його ле­жать фольклорні легенди, народні казки й оповідання, враження від яких органічно пере­плетені з навколишньою дійсністю. В її творах фантастичне — життєве, а реальне  — фантас­тичне. Усе так, як у казці: звірі, дерева, квіти діють, розмовляють, борються за добро й ствер­джують його, знищуючи зло. Свої думки худож­ниця передає через персоніфіковані, небачені квітки. Птахів вона створює казковими істота­ми, часто квіткоподібними, з крилами-вишиванками, химерних форм, небачених обрисів!  

 Марія Приймаченко навчалася творити в самої природи. Вона помічала красу тa загадковість у найзвичайнішому. Скажімо, у картині "Соняшники та горох" зображено   цілу родину соняшників, їхні яскраво-жовті голівки світяться на черво­ному тлі, неначемаленькі сонця, зігріваючи все навколо. Подивіться, як симетрично розташувала художниця квіти навколо могутнього стовбура. Найменші туляться до нього, більші тягнуться в різні сторони, наче руки людини. Полічіть, скільки на картині пар соняшникових голі­вок. А скільки листоч­ків, що також ростуть парами?

З обох боків со­няшник обплітає тен­дітний горох. Він роз­пустив свої ніжно-білі квіточки, а вусиками хапається за соняш­никове листя і тяг­неться вгору, ніби на­магаючись зазирнути в найбільшу з квіток. От майже і зазирнув. І що ж там, усереди­ні? Правильно, насін­нячко. 

Марія Оксентіївна сприймала життя як вічну казку. Тож і всі її картини нагадують малюнки до якоїсь нескінченної казки. Перед вами ще одна картина Марії Приймаченко. Святкова, яскрава картина яка має назву "Вчені коні". А що ж саме створює оцей святковий настрій? Так, це барви —  яскраві барви, вщерть наповнені сонячним теплом і сяйвом. А яких тварин зобразила володарка чарів­ного пензля? Це звичайні коні? Де ви можете побачити таких? Навряд чи в реальному житті. Марія Приймаченко мала чисту дитячу душу і вміла сприймати життя як казку, де звичайне стає незвичайним, особ­ливим, загадковим.

Розглянемо зображене нею уважніше. На яскравому жовтому тлі жов­тогарячо-червоні коні з гірляндою рожевих кружечків-ліхтариків горять-виблискують, аж палахкотять. Ці гарні тварини "танцюють", їхні рухи ритмічні, чіткі. Масивні, великі тіла тримаються на навдивовижу тонких ногах і ніби пливуть у повітрі, стаючи легкими, невагомими. Зверніть увагу на те, які граційні оберти голови у тварин. Кінь — розумна, праць­овита істота. Він ніби розуміє, що на нього дивляться багато людей, а тому обоє артистів-коней хизуються перед глядачами, створюють свят­ковий настрій, змушують захоплюватися ними, їхніми легкими рухами, тендітними шиями.

Колір у картині перетворився на свято, радість, на­повнився глибоким змістом. Марія Приймаченко не по­любляла великих чистих площин — вони здавалися їй неживими. Тому в неї всюди картинне тло — зем­ля, небо — вкрите ритміч­ними рядами стебел, квітів, листя. Це надає всій пло­щині аркуша своєрідної насиченості рухом, життям, а відтак, барви змінюють­ся, "вібрують". На жовтому тлі добре вирізняються темно-зелені тонкі стебла й довге вузьке листя. Вни­зу картини зображені в один ряд сині квіти із серединками-їжачками. А дрібніші червоні квіточки, що нагадують тюльпани, симетрично розмістилися вни­зу під кіньми й над ними. Скільки ж усього синіх квітів? А хто полічив червоні тюльпани, які художни­ця намалювала над кожним конем? Ось так Марія Приймаченко в своїй картині, де зображено коней та квіти, оспівує одвічну красу природи, споконвіч­не безперервне життя. 

Проте завжди звірі й птахи в Марії Приймаченко добрі, симпатичні ("Захотів слоник моряком бу­ти", "Молодий ведмідь по лісу ходить і людям зла не робить"). Вражають і незвичні кольори, якими художниця зображує звірів, — то сині, то жовті чи темно-зелені. Колір у її роботах не­се основне змістове навантаження, через нього вона передає свої думки, настрій. Твори Марії Приймаченко за своєю образною спрямованістю споріднені з народними лубочними картинами. Часто вона їх підписує примовками моралізаторського змісту: "Лежень ліг під яблунею, щоб яблуко само упало в рот, а воно його — у лоб". Її фантастичні герої сповнені глибокої життєствердної правди.

Образи Марії Приймаченко напрочуд споріднені з дитячими малюн­ками, саме тому не випадковою видається її плідна співпраця з Михай­лом Стельмахом над ілюструванням його казок "Журавель", "Чорногуз приймає душ". Марія Приймаченко отримала Шевченківську премію за цикл декоративних розписів "Людям на радість" куди вийшли картини "Синій вазон з квитами", "Голуб на калині", "Пава у квітах", "Лев" тощо.

Марія Приймаченко створила неповторний світ власних образів, яких у природі не існує. Вона сприймала життя як вічну казку, які дарують нам гарний і веселий настрій. Тож і всі її картини нагадують малюнки до якоїсь нескінченної казки. Марія Приймаченко говорила: "Казка – вона з нами землею ходить і на землі росте. Добрі квіти і звірі ідуть до мене з пісні і з музики". Тому сподіваємося, що споглядання її картин подарує вам не тільки гарний настрій а й надихне на власну творчість.

Спробуйте й ви намалювати казкових і фантастичних звірів та птахів, а також святкових за коляром квітів. Придумайте власну казку і намалюйте її. Нехай фантазія поєднає на папері правдиве і казкове, як на чарівних малюнках Марії Приймаченко.                                                 

Склала: Т. А. Богатирьова, головний бібліотекар сектору мистецтв