Різдвяні свята в Україні | Бібліотека
 
20.03.2019
Книжковий фестиваль
14.03.2019
У БібліоКЛАСі майбутніх фінансових лідерів
200-125 300-115 200-105 200-310 640-911 300-075 300-320 300-360 642-998 QV_DEVELOPER_01 400-101 700-501 117-201 70-696 700-505 600-199

 

 
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

НБУ для дітей  

 

 

 

 

  

 

  Освіта в Україні

 

 

Группы раннего развития детей Долоньки

 

 

Виртуальный музей живописи, скульптуры, архитектуры, фотоискусства

 

 

 


Готуємось до свят4Найбільш широко і урочисто, як і інші народи світу, відзначають українці християнське свято наро­дження Ісуса Христа, яке святкується 7 січня.

noel_12_01

Вечір напередодні Різдва (Коляда, Святий ве­чір) називався ще «багатою кутею». До нього ретель­но готувалися: розтоплювали піч 12 полінами, що ви­сушувалися 1-2 дні, пекли й варили 12 ритуальних страв: різдвяну кутю з товченої пшениці, узвар, горох, квасолю, смажену капусту, рибу, вареники, картоплю, гриби, кашу гречану з конопляним молоком, голубці з пшоном, коржі з маком. У цій багатій, але пісній вечері, господиня пред­ставляла найголовніші плоди поля, городу і саду. Ніби звітувала новому рокові за свій багатий врожай у мину­лому році. За повір’ям, ніщо не могло бути у Свят-вечір по­за домом, у чужих руках — позичене чи десь забуте. Всі члени родини теж мали бути вдома. В цей день не мож­на сваритися.

До святкової вечері готувалися заздалегідь. На по­кутті, під образами, розстеляли чисте сіно, на яке ставили горщики з кутею і узваром. На підлогу стелили солому або сіно, які виносили з хати на третій день Різдва і пали­ли біля воріт на дорозі або в садку. Скрутнями із різдвя­ної соломи обв’язували фруктові дерева, щоб вони краще родили наступного року.

Протягом всього дня напередодні Різдва не мож­на було їсти, доки на небі не зійде перша вечірня зірка, що знаменувало собою народження Христа.
Ангелок

Різдвяна зірка на небо вийде,
Малий Ісусик до дітей прийде.
Малий Ісусик, Божа дитинка,
Буде Свят-вечір, буде ялинка.
Буде колядка в кожній хатині,
Настане втіха в усій Україні.

Святкова трапеза мала урочистий характер і відбувалась як спра­вжній ритуал. Столу, за яким збиралася вся сім’я, належала ва­жлива роль. За традицією, його притрушували соломою, по кутках клали часник (який виконував роль оберегу), а потім покривали скатертиною, на яку і виставлялася святкова вечеря.

Під вечір до хати вносили дідуха — обжинкового снопа, якого на радість дітям розцяцьковували цукер­ками, різнокольоровими стрічками, іншими прикраса­ми. Важливо, що саме його величність Хліб, як символ найбільшого багатства України, був у центрі свята. Вважалося, що дідух, як і всі інші хатні речі, набуває чудодійної сили і приносить щастя та успішну працю. По вечері дітей виряджали до родичів і близьких з да­рунками й кутею, аби поминути душі померлих.

Кутя — основна обрядова страва протягом усього періоду зимових календарних свят. Традиційно вона готується тричі. Перша, що ще називається Багатою, -в переддень Різдва; друга — Щедра — на Щедрий вечір; третя — Голодна (в деяких місцях — Багата) — в перед­день Водохрещі.

Kolyada_2015_Diduh

0_233011309191Для куті відбирають краще зерно ячменю або пшениці й облущують. А варять кутю в глиняному горщику на не­початій воді. Непочата вода — це така, яка набрана з джерела (річки, колодязя, водогону) ранком, до сходу сонця. Подаючи до столу, кутю приправляють розтертим маком, розведе­ним на медовій ситі. Додають ще родзинки, насіння со­няшника, ліщину, інші горішки та прянощі. За звичаєм, горщика з кутею беруть рукавицями і урочисто став­лять на покуті. Місце, де має стояти кутя, устеляється сіном. Куштувати кутю до початку Свят-вечора не го­диться. Нею, як священною стравою, проводиться риту­ал причастя до вечері. Першим причащається господар (батько), а за ним по колу вся родина. Причащають священною кутею також домашню худобу і птицю. Горщик із кутею має стояти на покут­ті впродовж усього періоду свят.


7 січня — перший день Різдва
, яке святкували три дні. Перший день — йшли до церкви, а повернув­шись сідали за святковий стіл. Страви вже їли скоромні. На столі — м’ясо, холодець, ковбаси. Вся їжа готувалася напередодні, адже за народним повір’ям у свято гріх брати в руки ніж. Після урочистої вечері посилають дітей з хлібом, рибою та узваром до найближчих родичів; а ді­ти, увійшовши до хати, говорять: «Святий Вечір! При­слали батько й мати до вас, дядьку, і до вас, дядино, святу вечерю».

Після того з церемонією садовлять їх за стіл, за­ставлений різними пісними ласощами, і частують їх, як дорослих. Потім міняють їм хліб, рибу й узвар і з цере­монією проводжають. Діти йдуть до другого дядька і, якщо рідня велика, то вертаються додому перед утре­нею, звичайно, з гостинцями.

Починаючи від Свят-вечора і аж до Водохрещі, колядували та щедрували — співали ритуальних пісень-побажань господарям осель та їхнім домочадцям. У різних регіонах України колядування проводилося по-різному: на Покутті починали колядувати напередодні Рі­здва, на Лівобережжі — першого дня, а на Поділлі водили ватаги лише другого дня свят.

У різдвяних колядках душа людини цілковито звернена до Бога, творить йому хвалу:

Нова радість стала,
Яка не бувала:
Зірка ясна над вертепом
Увесь світ осіяла.
Де Христос родився,
Там світ просвітився,
І пастушки з ягнятком,
Перед Божим дитятком
На коліна припадають,
Царя-Бога вихваляють:
Ой, ти, Царю, наш, Царю,
Ти, небесний Владарю,
Пошли, Боже, літа многі
Цього дому господарю.
Щоб і хліб родився,
Щоб і скот плодився,
Щоб цей пан-господар
Нічим не журився.
Різдво

В Україні слово «колядка» має три значення: різдвяні свята: «Будьте здорові із Колядою»; пісня, котру співають під час Різдвяних свят: «Пустіть його до хати, він буде коляду спі­вати»; винагорода за величальну пісню: «Он і пан іде, коляду несе, коробка вівса, зверху ковбаса».

Щедрівка — слово українського походження, в інших слов’янських народів воно відсутнє. Це щедрі побажання рідним і близьким, щедре частування гостей, побажання статків у наступному році.

З початком свята Нового року аж до Водохрещі Україна щедро величає піснею людину, її працьови­тість, честь, порядність. Щедрівки відбивали настрої і бажання простого народу, будили його уяву про краще життя, зачаровували слухачів щед­рістю й поезією слова. Цим вони забезпечили собі довге життя й популярність.

«Щедрий вечір, добрий вечір, людям на здоров’я!», — так починалися і колядки, і щедрівки.

old-new-year-dВертеп — це веселе різдвяне дійство з колядками, піснями та жартами, це своєрідна розповідь про народження Ісуса Христа, появу благовісної зірки на небі, пастухів та трьох царів, що йдуть на поклін до новонародженого дитяти. Вертепне дійство завершується смертю царя Ірода, опісля якої розігруються веселі побутові сценки. Наприкінці вистави вертепники колядують і співа­ють «Многая літа» господареві.

Нерідко колядники — костюмовані виконавці — розігрували інтермедії «Маланки» або «Кози», що явля­ли собою традиційні обряди. «Коза» була широко популярною в Україні дра­матизованою обрядовою грою за участю масок, і мала свій сценарій, пісенний і му­зичний репертуар. Назва її походить від головного дію­чого персонажа — кози, яку грав перевдягнутий пару­бок. Центральним у дійстві був танець кози під супро­відну пісню, її «вмирання» й «воскресіння», що симво­лізували кругообіг часу, прихід Нового року і відро­дження природи. Землеробська спрямованість цього да­внього обряду, життєво важливого для всієї селянської общини, яскраво розкривається у супровідній пісні:

Де коза ходить, там жито родить,
Де не буває, там вилягає.
Де коза ногою, там жито копою,
Де коза рогом, там жито стогом.

Важлива роль колядників полягала в тому, щоб розіграти традиційні сценки в кожній хаті, що, за по­вір’ями, обіцяло цій домівці щастя і добробут.

Це наше і це твоє. Різдвяні традиції. Колядки

Це наше і це твоє. Різдвяні традиції. Щедрівки

Щедрий вечір наступав за тиждень після Різдва, напередодні Нового року. Це залишок стародавнього дохристиянського звичаю. У цей день люди не працювали і не їли аж до вечері, до якої, крім куті й узвару, готували смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці. Опісля діти виносили із хати «дідуха» на вигін або в садок і спалювали його. Останній день старого і перший день нового року українці відзначали також як свята Маланки (13 січня) та Василя (14 січня). В народній традиції свята об’єдналися і тепер ми маємо Щедрий вечір або свято Маланки.

В Україні на Щедрий Вечір батько ховається від дітей за пирогами — символом щедрості, багатства!

«Увечері, як зоря засяє, мати, було, запалять свічку перед образами, обкурять ладаном хату і поставлять череп’яну миску з пирогами на стіл. Тато сядуть на покутті і голову прихилять ховаються за пирогами. А ми, діти, вдаємо, що не бачимо їх:
— Мамо, а де наші тато?
— А хіба ж ви мене не бачите, діти?
— Не бачимо, тату!
— Дай, Боже, щоб і на той рік ви так мене не бачили!
— Оце так, — було, батько скажуть, перехрестяться і запрошують всю сім’ю до столу, до «щедрої куті» — «щоб у достатках і спокої других свят дочекати!

Тільки посідали за стіл, а під вікном уже й щедрують:
Щедрий вечір, пане господарю,
Стережи, Боже, твого товару,
Твого товару, всякого статку,
Молім Бога за отця, за матку.
Добрий вечір!».

Давні різдвяні традиції відроджуються сьогодні. У бага­тьох місцевостях України, у багатьох родинах урочисто відзначається Різдво, відбуваються колядування і щедрування.

За джерелом: Олекса Воропай. Звичаї українського народу


_png_18 — копия

 

 

_png_18 — копия (3)

Дізнайтеся ще про різдвяні традиції
7 січня — Різдво Христове
Українські традиції на Святвечір
Український вертеп
 

Дивіться також у родинному колі на Різдво мультфільми
Подарунок на Різдво
Різдвяна Зіронька 
Казкове Різдво 

_png_18 — копия (5)

 

_png_18 — копия (6)

_png_18 — копия (4)

 

 

 

 

 

_png_18 — копия (3)

_png_18 — копия (4)